Як допомогти дитині влитися в новий колектив

 

 

Ольга ПЕРЕПАДА

Керівник Центру практичної психології і соціальної роботи

відділ освіти, м. Ватутіно;

кандидат психологічних наук,
психолог вищої кваліфікаційної категорії

 


Адаптація… таке звичайне поняття, а скільки тривог, переживань, емоцій стоїть за ним!

Адаптація супроводжує нас протягом усього життя. Так, відразу після народження немовляти, після комфортного перебування в лоні матері, дитя адаптується до того світу, в який воно прийшло. Намагається взаємодіяти зі своїм оточенням, заявляти про свої потреби, проявляти емоції, викликані зовнішнім світом.

 Згодом, потреба в адаптації з’являється в зв’язку із необхідністю побудови взаємостосунків із оточуючим світом: вихід спілкування за межі сім’ї, нові контакти, початок взаємодії з однолітками.

І подібна ситуація виникає протягом всього життя знову і знову, починаючи від дитячого садочка, школи….

Від того чи зможе дитина адаптуватися до нового місця залежить становлення особистості дитини: її самооцінка, комунікативні навички, соціальний інтелект, пізнавальні здібності…

Адаптованість в колективі ‒ це запорука спокою і гармонійного розвитку…. Несподіваний переїзд, зміна школи, дитячого садку може стати справжнім стресом для вашого чада.

Для того, щоб зрозуміти всю вагу та значимість адаптації можна провести аналогію з планетами в космосі. Не кожен здатен вирушити на пошуки та відкриття нових планет, освоювати їх та будувати нові стосунки.

Ціла низка умов змушують дитину вийти із зони комфорту. Інколи ці умови не дають змоги їй дуже важко швидко адаптуватися, знайти себе в новій сфері (вулиці, міста, регіону, школи чи дитячого садочка).

Кожному батькові чи мамі, звичайно, хотілося б, щоб в житті їхньої дитини було якомога менше проблем, негараздів, а більше – успіхів та зустрічей з позитивними людьми. І заради цього, здавалося б, батьки готові зробити все

ВСЕ також повинно мати свої межі.

Спробуємо розглянути чого не варто робити батькам дитини/дітей, які перебувають в процесі адаптації у новому місці:

  • Не варто намагатися виконати за дитину все, що тільки можна виконати – може спробувати просто повірити у можливості та силу свого малюка?
  • Не варто ставитися до дитини, як до хворої чи слабкої – є ймовірність, що вона сама в це повірить, стане самокритичною та невпевненою в собі.
  • Не варто висувати такі ж вимоги до оцінок (якщо це школяр) чи здобутків, які були у неї до змін, що відбулися (в новій школі, секції). Дитині й без ваших вимог досить важко за короткий період забезпечити собі таку атмосферу та середовище, які були у старому та добре знайомому колективі.

Що варто робити:

  • Варто підтримати свого сина/доньку у їхній спробі прижитися в новому місці.
  • Варто постійно демонструвати власну готовність підтримати та зрозуміти.
  • Варто створити навколо дитини затишне та комфотне середовище.
  • Варто пам’ятати, що за 1-2 місяці адаптаційний процес успішно завершується.

Варто просто знати, що все закінчується… Закінчуються труднощі, війни, суперечки, а залишаються наші діти – сильні, впевнені, загартовані. 

 

2197 0

Коментарі до статті