Чи потрібно боротись з надмірною вагою тим, кому за 50?

Чи потрібно боротись з надмірною вагою тим, кому за 50?

Упродовж останніх 30 років явною стала тенденція до збільшення маси тіла серед населення світу. Відповідно до даних Міжнародної робочої групи з проблеми ожиріння, останнє притаманне понад 300 млн осіб на планеті, а ще 800 млн людей мають надлишкову масу тіла. Уперше кількість людей з надлишковою масою тіла (НМТ) порівнялася з кількістю осіб, які мають недостатню вагу. І якщо ця тенденція зберігатиметься надалі, наслідки її будуть тяжкими як для стану здоров’я людства, так і для світової економіки, адже у розвинених країнах світу витрати на лікування супутніх до ожиріння (ОЖ) захворювань становлять від 8 до 10% усіх витрат на охорону здоров’я.

У країнах з високим рівнем економічного розвитку НМТ має майже половина населення, причому 30% хворіють на ОЖ. В Україні кожний четвертий житель має НМТ, а поширеність ОЖ серед працездатного населення становить 30%.

Поширеність ОЖ прогресує з віком як у чоловіків, так і у жінок, сягаючи при цьому найбільших значень у старших вікових групах (понад 50 років). Відомо також, що при старінні змінюється метаболізм ліпідів і ліпопротеїнів, більше того, встановлено зв’язок цих змін з розвитком вікової патології (ішемічна хвороба серця, церебральний атеросклероз, гіпертонічна хвороба).

Дослідження Інституту геронтології АМН України свідчать про зменшення в процесі старіння осіб з нормоліпідемією й зростання поширеності різних типів атерогенних дисліпопротеїнемій (ДЛП). При старінні спостерігається збільшення в сироватці крові вмісту холестерину і тригліцеридів, а також зниження "хорошого" холестерину. Наявність супутнього ОЖ ще більше сприяє порушенням ліпідного обміну і підвищенню рівню холестерину.

Але треба пам'ятати, що зменшення маси тіла в осіб похилого віку потребує постійного спостереження і контролю за станом кістково-м’язової та серцево-судинної систем, оскільки обмеження споживання їжі може призвести до недостатнього надходження білка, найважливіших вітамінів та мінеральних елементів, до яких дуже чутливі хворі похилого віку. Крім того, довільне схуднення, що може бути ознакою безсимптомного захворювання, можна помилково розцінити як результат успішного цілеспрямованого зменшення маси тіла.

Також відзначимо, що, незалежно від обраного методу лікування ОЖ, пацієнту похилого віку необхідно перш за все дотримуватися основних принципів раціонального харчування та оптимального режиму фізичної активності. За наявності факторів ризику і/або супутніх захворювань слід проводити весь спектр лікувальних заходів, спрямованих не тільки на зниження маси тіла, а й на корекцію вказаних порушень. Для кожного хворого необхідно індивідуально підібрати той чи інший метод терапії з урахуванням показань і протипоказань. У планах лікування треба передбачити уникнення численних факторів, що сприяють ожирінню.

За матеріалами журналу "Антиейджинг"

1771 0

Коментарі до статті