Емоційність чоловіків: а чи справді чоловіки не плачуть?

Емоційність чоловіків: а чи справді чоловіки не плачуть?

У нашому житті багато стереотипів, один із них – всім відомий «чоловіки не плачуть». З дитинства хлопчикам повторюють, що плачуть тільки дівчата, а справжні чоловіки мають бути стриманими у прояві таких відкрито «не чоловічих» емоцій, як страх, тривога, ніжність... Однак не можна подавити лише сльози чи якусь одну емоцію – з часом хлопчик починає подавляти всі свої почуття. Чи дійсно чоловіки за своєю природою менш вразливі та чутливі, ніж жінки? Чи соціум просто позбавляє сильну половину людства адекватного способу боротися зі стресом, тим самим підштовхуючи їх до таких деструктивних способів виходу емоцій, як пияцтво, куріння, асоціальна поведінка та надмірна агресивність?

Насправді жінка і генетично, і соціально більш схильна до адекватного прояву власних емоцій: смішно – сміється; образливо – плаче. У чоловіка все набагато складніше: в процесі свого історичного розвитку у чоловіка виникли відділення мозку, що дозволили йому сприймати і усвідомлювати реалії життя більш раціонально, ніж мозок жінки, який більш чуттєво сприймає життя навколо себе і себе в ньому. Соціум у всі часи також вимагав від чоловіка бути мужнім та сміливим і тримати свої почуття при собі.

Але є одна проблема: від того, що чоловік стримає свої емоції – вони нікуди не подінуться, вони  будуть накопичуватись і підривати чоловічий організм ізсередини. Це може призвести до розвитку низки психосоматичних та серцево-судинних захворювань – у кожного другого чоловіка після 40 є проблеми із серцем. Цим частково можна пояснити більш ранній поріг смертності серед чоловіків у порівнянні з жінками – чоловіки в Україні в середньому живуть на 10-13 років менше.

Інша сторона медалі – це те, як чоловіки зрештою позбавляються своїх емоцій. Куріння, алкоголізм, наркоманія, асоціальна поведінка, подружні зради – це своєрідний вихід із емоційної ізоляції, яку чоловікам нав’язує суспільство. Тільки так вони насичують свій емоційний голод.

У жінок все набагато простіше: поплакалась подружці, влаштувала чоловіку істерику і все – психіка знов у нормі. Тому жінкам потрібно допомагати коханим у висловленні своїх почуттів і давати їм можливість пожалітись і навіть поплакати, якщо є така потреба (не при всіх, звісно, а вдома, тримаючи за руку). Разом зі сльозами виходить гормон стресу кортизол. Якщо він довгий час знаходиться в організмі людини, це може стати причиною серцевого нападу чи розвитку атеросклерозу. А гормон пролактин, який також міститься у сльозах, в свою чергу, сприяє зниженню емоційної напруги і підвищує імунітет. Також під час плачу у людини вирівнюється темп дихання, воно стає більш глибоким, що також сприяє зниженню рівня кортизолу та нормалізації емоційного фону. Тому сльози – це найпростіший і найприродніший спосіб очистити організм від негативу. Плакати – не соромно. Подумайте: очі у людей влаштовані однаково, плакати вміють усі, - чому ж цей привілей надається лише жінкам?

Однак якщо ви не можете плакати – це не означає, що немає інших способів позбавитися стресу. Не хочете пускати сльози, тоді гарненько попітнійте у спортзалі! Для боротьби зі стресом найкраще підійдуть аеробні навантаження, такі як біг, плавання, їзда на велосипеді чи ігрові види спорту. І не забувайте про «хімію» у стосунках. Спокійний емоційний фон вдома, затишок і розуміюча кохана дружина – це надійний тил чоловіка. Він має знати, що вдома з близькими людьми він може зняти всі маски і бути самим собою, без остраху бути висміяним за свою ніжність та чутливість.

І виховуйте емоційно адекватних чоловіків з дитинства. У всьому потрібно знати міру: не потрібно розвивати у хлопчика навички маніпулятивного плачу чи виховувати інфантильного плаксу, але дуже важливо змалечку поповнювати емоційних словник вашої дитини. Адже якщо спитати хлопчика (і навіть дорослого чоловіка), що він відчуває – він скоріше розкаже, про що думає. Потрібно допомагати їм розпізнавати почуття інших і вільно виражати свої – особливо коли мова йде про такі «заборонені» емоції, як страх і тривога. Проста фраза: «Я злякався, а ти?» – допоможе примирити хлопчика із власними емоціями і, ставши дорослим чоловіком, він буде відчувати себе більш щасливим, маючи доступ до всіх аспектів власного «Я» і краще розуміючи почуття інших людей, що допоможе у будуванні сімейних стосунків у майбутньому.

Юлія Володимирівна ВОЛЯНСЬКА, лікар-психолог, співробітник кафедри загальної та медичної психології та педагогіки Національного медичного університету імені О. О. Богомольця

Чому важливо висловлювати свої емоції? Все недомовлене або невисловлене нікуди не дінеться, а «осяде» на органах і системах. Психосоматична складова не змусить себе чекати: так, емоційне виснаження може лягти тягарем на плечі і спричинити болі у спині. Біль у горлі часто виникає від неможливості висловити те, що на душі. Синдром роздратованого кишечника може розвинутися через внутрішню злість, агресію, роздратованість. Вже не кажучи про кардіальні проблеми, які виникають у кожного другого чоловіка. Тому тримати все в собі надзвичайно шкідливо. Дуже важливо, що б чоловік міг висловити свої почуття близьким людям, сім'ї - це допомагає тримати внутрішній баланс і не накопичувати емоції. З дитинства потрібно привчати дітей говорити емоційною мовою, і показувати своїм прикладом, як це робити. Замість категоричного: «Не кричи!» скажіть «Мене засмучує (мені так неприємно), коли ти кричиш». Давайте вчитись виявляти свої емоції грамотно.

Підготувала Галина Теличук,
спеціально для «Живи Активно!».

Також читайте Гроші...стрес...здоров’я...

Медитація уповільнює вікові зміни в мозку

Три продукти проти раку

1196 0

Коментарі до статті