«Гонка нації»: українці перевірили себе на витривалість

«Гонка нації»: українці перевірили себе на витривалість

На минулих вихідних стартував унікальний проект «Гонка нації» – масштабний забіг із перешкодами, аналогів якого в Україні ще не було. Основною метою цього унікального спортивного заходу, за словами організаторів, є оздоровлення нації, пропагування здорового способу життя, посилення духу та покращення фізичної підготовки українців.

У світі такий формат є давно популярним – зокрема, подібні змагання проводяться в США (SPARTAN RACE, TOUGH MUDDER, SUPER HERO, MUD RUN, THE COLOR RUN) і Австралії (TRUE GRIT). Саме участь у подібних заходах закордоном надихнула організаторів влаштувати це свято духу, спорту і здоров'я в Україні.

Каверзний спринт

«Забіг сили» став першим етапом змагань. Спеціально для нього на території мототреку «Пирогово» було організовано трасу у 5 км, на якій учасників очікувало 15 сюрпризів – від вирвищ з багнюкою та колючим дротом, під яким потрібно було пролізти, – до силових завдань, на кшталт рукоходу, канату та величезної стіни на шляху. При неспроможності подолати перешкоду з першого разу, учасникам доводилось виконувати 30 штрафних бурпі (вправа кросфіт – віджимання зі стрибком). Лише після цього можна було продовжувати долати дистанцію.

Справжні відчайдухи

Всього у заході взяло участь близько 800 учасників. «Забіг Сили» включав декілька варіантів участі: STANDARD, ELITE, TEAM і MILITARY.

У забігу STANDARD могли брати участь всі охочі, віком від 18 років. Мета – подолати дистанцію та фінішувати. Обмежень у часі не було.

Наступні три категорії мали формат змагання:

Забіг ELITE був розрахований на професійних спортсменів.

Забіг TEAM передбачав участь команд до 10 чоловік.  

Забіг MILITARY мав військовий характер. Для участі у ньому один з елементів одягу учасника мав бути у стилі мілітарі. У ньому брали участь правоохоронці, військовослужбовці, рятувальники та учасники АТО.

Перший млинець – не комом!

Організація цього незвичайного марафону була на високому рівні: були встановлені душові кабіни, туалети, роздягалки, стійки з водою. Практично біля кожної перешкоди чергувала машина швидкої допомоги, численні волонтери не лише були готові прийти на допомогу учасникам, а і пильно слідкували за виконанням штрафних бурпі.

За словами організаторів, метою цього спортивного заходу було загартувати і розважити людей. Загартувати – адже кожен, хто добіг до фінішу – подолав не так перешкоди та складну трасу, як самого себе. А розважали і створювали неймовірно драйвову атмосферу ведучий, мотивуюча музика та шалені спецефекти на старті.

Як би важко не було бігти по пересіченій місцевості, виконувати штрафні бурпі та долати перешкоди – ніхто не зупинявся. Адреналін та бажання показати, з якого тіста ти зроблений – штовхав лише вперед. Якщо перед стартом учасники злегка мандражували та сумнівалися, чи потрібна їм ця авантюра, то після фінішу скрізь чутно було лише одне: «Хочу ще!». І така можливість буде зовсім скоро, адже планується провести серію подібних забігів у різних містах України. Також у планах влаштувати складніші етапи «Гонки нації»: «Забіг Волі» (13 км, 20 перешкод) і «Забіг Духу» (21 км, 25 перешкод). Найближчим часом «Гонка нації» поїде до Львова.


 

Вікторія СМАХТІНА, 24 роки:

Я дуже люблю спорт: намагаюся регулярно бігати, займаюсь у тренажерному залі. Коли я дізналася про те, що в Києві відбудеться «Гонка нації», я загорілася ідеєю участі – мені захотілося перевірити, на що я здатна. Тим більше таких унікальний захід проводився в Україні вперше, і дуже хвилююче було відчувати себе «першопрохідцем».

Найскладнішою для мене була сама траса: вона була слизькою, нерівною, із різкими підйомами та спусками. Не було можливості навіть розігнатися і набрати обертів - із самого старту траса пішла різко вгору і дихання одразу збилося. За всю дистанцію було десь метрів 300 рівної стежки, і це була райська насолода! Тепер я зовсім по-іншому ставлюсь до звичайної пробіжки по рівній дорозі – що може бути приємнішим? Що стосується самих перешкод, найважчими для мене були колючий дріт, канат і рукохід. До речі, серію бурпі довелося виконувати тричі - і це теж справа не з легких.

Звичайно, часто виникало неймовірне бажання зупинитися або хоча б перейти на крок. В такі моменти я згадувала слова мого тата, який часто повторював: якщо тобі важко, зроби ще один маленький останній крок, а тоді вже впадеш. Зробила? Ніби не впала. Може тоді ще один? І таким чином ти працюєш над собою, не даєш собі здатися. Коли я фінішувала, першою була думка: «Що, вже все?» І я зрозуміла, що з радістю би пробігла ще, можливо, навіть стільки ж. Тому я обов'язково братиму участь у наступних етапах.

Атмосфера на заході панувала просто неймовірна. Рекомендую кожному зануритись у ці незабутні відчуття та випробувати себе. І наостанок, опишу цю авантюру трьома словами: шаленство, багнюка і сила!

Підготувала Галина ТЕЛИЧУК 
спеціально для "Живи активно!"

954 0

Коментарі до статті