Як визначити безпечність харчових барвників?

Як визначити безпечність харчових барвників?

Колір – важлива органолептична характеристика харчових продуктів, що не тільки забезпечує їхню зовнішню привабливість, а й впливає на смакове сприйняття їжі, апетит і травлення. Тому технологія виробництва більшості харчових продуктів передбачає корекцію їхнього кольору за допомогою фарбувальних компонентів, які можуть бути синтетичними, натуральними або ідентичними натуральним. Ці інгредієнти є складними органічними сполуками, і вони далеко не завжди біологічно та функціонально нейтральні.

Європейська тенденція останніх десятиліть полягає у відмові від штучних барвників на користь натуральних барвників, які є природними компонентами їжі. У процесі обробки або зберігання харчові продукти зазвичай втрачають своє природне забарвлення, тож для відновлення втраченого кольору використовують харчові барвники. Також барвники застосовують для надання продуктам більш інтенсивного забарвлення і апетитного вигляду та колірного різноманіття. У складі харчових продуктів барвники позначають маркуванням Е100–Е182.Треба зазначити, що в цьому переліку є як синтетичні, так і натуральні барвники.

Відповідно до законодавчих норм Європейського Союзу (ЄС) щодо охорони здоров’я, що є визначальними у виробництві продуктів харчування, основною вимогою до харчових барвників є їхня нешкідливість у застосовуваних дозах. Відповідні органи контролю за якістю харчових продуктів кожної краї ни мо- жуть дозволяти або забороняти використання тих чи інших барвників.

Технологічні вимоги до харчових барвників:

• відсутність вираженої біологічної активності; • стійкість фарбування (стійкість до дії світла та оксидантів, змін кислотно-основного середовища, змін температурного режиму);

• інтенсивність фарбування (яскравий колір за незначної кількості барвника);

• здатність розчинятися у воді або жирах, а також рівномірно розподілятися в масі харчових продуктів.

Неприпустимим є маскування за допомогою барвників недоброякісної сировини та порушень технологічних режимів, що призводять до псування продуктів.

Однак до сьогодні в Україні не створено ефективного та дієвого контролю над виробництвом та використанням харчових добавок. Вибіркові перевірки, передбачені чинними механізмами контролю, не дозволяють уповні гарантувати належне дотримання затверджених стандартів виробництва і повне виключення ситуації, за якої виробники використовують недозволені харчові барвники.

За матеріалами журналу "Мистецтво лікування"

842 0

Коментарі до статті