Надмірне бажання схуднути – це розлад харчової поведінки з точки зору психоаналізу

Надмірну заклопотаність своєю вагою і дієтою найактивніше заперечують ті, чий стан наближається до критичного. При зверненні до лікарів скаргами можуть бути, скоріше, розлади сну чи загострення фобій, пов’язаних з перебуванням в соціумі (“вони до мене чіпляються”). Може йтися також про шкірні проблеми, пошкодження зубної емалі (як від шлункової кислоти під час штучно спричиненої блювоти,так і від нестачі поживних речовин в раціоні). Особи з порушеною харчовою поведінкою можуть страждати від розладів серцевої діяльності, аменореї, остеопорозу.

Незадоволеність власною вагою, бажання схуднути висловлюється лише на початкових стадіях харчових розладів, а потім ретельно приховується. Також такий пацієнт може заперечуватися захоплення проносними, блювотними і сечогінними засобами. Спроби звернути увагу на їх фізичний стан люди з розладами харчової поведінки розцінюють як агресію і некомпетентність, упередженість терапевта.

Загальні скарги на депресію маскують невдоволення собою через нездатність відповідати своїм же завищеним нормам, а також загострення тривоги при неминучих порушеннях графіка і принципів харчування. Ті, в кого розлад харчування перейшов у хворобливу стадію, часто проводять самодіагностику, визначаючи ожиріння там, де не йдеться навіть про нормальн вагу. При цьому діагностичні критерії зсуваються залежно від зростаючих вимог до власної фігури.

Можна стверджувати, чим триваліший цей розлад, тим більша нереалістичність запитів щодо власного тіла. Наприклад, стандартний індекс маси тіла для самодіагностики може визначатися за формулою, винайденої самим пацієнтом. Людина з анорексією оцінює вагу в межах норми як патологічний стан. І бореться з ним, прагнучи позбутися від надлишкової маси тіла шляхом корекції харчування і збільшення фізичних навантажень. Залежно від надлишку маси тіла по відношенню до уявлення про ідеальну масу тіла способи схуднення можуть бути різними – від повної відмови від їжі до обмеженнями її кількості і калорійності.

Активна позиція близьких людей і вчасне звернення за лікарською допомогою може допомогти повернути здоров’я, а іноді й врятувати життя такому пацієнту.

За матеріалами журналу “Медікс. Антиейджинг”