Ой, на Івана, ой, на Купала…

Ой, на Івана, ой, на Купала…

Купальські звичаї українців сягають глибокої давнини дохристиянських часів. Найвірогідніше,  що назва свята походить  від слова «купатися», адже під час проведення купальських забав обов'язковим є обряд купання. Сьогодні святкують найцікавіше українське обрядове свято Івана Купала, із звичаями і віруваннями якого пропонуємо ознайомитись.

Івана Купала – стародавнє українське обрядове свято, що відзначалося в дні літнього сонцестояння (21-22 червня). У цей час – найдовший день у році, а ніч, відповідно, - найкоротша. Також у цю пору – найсильніше сонце, найсоковитіші, найзапашніші й найбільш цілющі трави та квіти. Свято Купала має яскраво виражену сонячну символіку. За повір’ями, опівночі вогнистим цвітом розквітає папороть, віщуючи тому, хто здобуде її, скарби, багатство, статок і здоров'я. Відставання церковного календаря відсунуло свято аж на півмісяця від дня літнього сонцестояння – на 6-7 липня.

Купала – це свято молоді, неодружених хлопців та дівчат. Сімейні люди з дітьми в купальських забавах та обрядах безпосередньої участі не беруть, на цьому святі вони є здебільшого спостерігачами. Молодиці приносять із собою вареники чи інший почастунок; сімейні люди дивляться на розваги молоді й частуються,  а згодом танцюють.

Ніч напередодні Івана Купала — це розвага передовсім для закоханих пар. Адже не дарма воно відбувається в проміжку між часом сватання (від Паски до Трійці) і часом весіль – від Покрови і до Пилипівки (14 листопада, після чого вже не можна було вінчатися). Отже, на цей час уже є багато засватаних, але ще не одружених пар.

Місце дійства – біля води

Центром купальського свята стає місце на горі або в лісі на березі річки, озера чи ставка. Його прикрашають гірляндами з квітів, застеляють травами. Там встановлюють обрядове дерево, довкола якого розгортаються основні ритуальні дії. Дівчата, вбрані у святковий одяг, збирають квіти і зілля та гуртом виплітають віночки як символ своєї дівоцької цноти. В коси вплітають запашні трави, прикрашають себе квітами. Вінки плетуть із пижма, любистку, сокирок, барвінку, васильків, м'яти, рути, резеди та інших пахучих трав. Крім того, кожна дівчина уквітчує травами й квітами шапку чи бриля свого хлопця.

Марена та Купайло – головні персонажі свята

Обрядове деревце називають Мареною, купайлицею чи гільцем. Марену виготовляють дівчата, надаючи гілляці дерева жіночої подоби, прикрашаючи її стрічками, вінками, намистом з горобини. Встановивши Марену, дівчата водять коло неї хороводи та співають пісень. Крім Марени, інколи встановлюють ще й соломʼяне опудало, прибране на подобу чоловіка, - Купайло. Ввечері, тільки-но заходить сонце, вся молодь збирається біля обрядових дерев і розкладає велике вогнище. Хлопці обривають з Марени стрічки, вінки й квіти, а саму гілку кидають у воду. Іноді до неї прив’язують каменя, бо вона повинна втопитися, а не пливти згори. Дівчата йдуть у воду купатися й усі разом топлять Марену. Разом з Мареною топлять і солом’яне опудало – Купайло, попередньо його підпаливши.

Нічні купальські забави

Коли Марену й Купайла потоплено, дівчата тікають від хлопців, щоб ворожити. Кожна дівчина плете такий вінок, щоб можна було його впізнати: вплітає велику квітку, чи листя, або перевиває стрічкою. Потім вінки з приліпленими до них запаленими свічками пускають на воду. Кожна дівчина пильно дивиться: якщо її вінок рівно пливе, то скоро заміж вийде, а якщо крутиться на місці або потоне, то ще дівуватиме. Якщо вінок відпливе далеко і десь пристане до берега, то в тому напрямку дівчина заміж піде. Інколи пускають два вінки, загадуючи один на себе, а другий на коханого, і якщо вони сходяться на воді, то це вірний знак, що будуть у парі.

Хлопці слідкують за тим, як дівчата пускають на воду вінки, зібравшись на протилежному березі річки. Звичайно пущений на воду вінок намагається впіймати наречений або хлопець дівчини. Часом, щоб ловити вінки, парубки сідають на човни. Виловивши вінок своєї дівчини, хлопець мерщій прямує на розшуки коханої: за звичаєм, принісши вінок, він має її поцілувати.

Коли закінчується метушня з розшуками дівчат, починається стрибання через вогонь. Хлопці й дівчата беруться за руки й перестрибують через вогонь, а інші в цей час співають. Стрибають через вогонь усі присутні: хлопці, дівчата, жінки й чоловіки, як поодинці, так і парами. За повір’ями, вогонь очищує, наділяє здоров'ям і силою. Молоді парубки і дівчата перестрибують через вогнище, побравшись за руки, і загадують: якщо руки не розійдуться, то хлопець і дівчина поберуться, як рознімуться - то ні.

(За матеріалами: Олекса Воропай. Звичаї нашого народу)

 

Також читайте "День літнього сонцестояння"

"Традиції Великодню в Україні"

"Великодні гаївки"

2487 0

Коментарі до статті