Коли дитині потрібен логопед?

Коли дитині потрібен логопед?

Кожна дитина у своєму розвитку індивідуальна. Хтось починає спочатку сидіти, потім повзати, а тоді ходити. Інша дитинка повзати відмовляється, зате одразу починає пробувати робити перші кроки. Всі мають свої особливості. Що стосується мовленнєвих здібностей, тут теж зазвичай все індивідуально. Одні діти починають говорити після року, другі – після двох. Проте ніхто не застрахований від того, що його дитина не просто відмовиться говорити чи буде спотворювати слова, а матиме проблему, яку не вдасться вирішити без участі спеціаліста.

Існує думка, що до логопеда потрібно звертатися тоді, коли дитина досягне шестирічного віку та буде йти до школи, а до цього часу вона ще не «виговорилася». Насправді, чим раніше дитина буде оглянута спеціалістом-логопедом, тим більша вірогідність виправлення мовлення. Більшість порушеннь мовлення мають органічну основу, тобто пов’язані з недорозвитком або особливостями будови артикуляційного апарату чи  кори головного мозку. А людське тіло розвивається по-різному в різний час життя. Існують вади, які ефективно можна виправити лише до певного віку. Якщо термін пропущено, то проблему вирішити буде набагато важче та знадобиться більше часу, щоб виправити ваду або ж звести її до мінімуму.

Мова, особливо в дитячому віці, дуже швидко розвивається та видозмінюється і на кожен віковий період існують певні мовні норми. Наскільки правильно і добре буде розвиватися мова в дитини, багато в чому залежить від батьків. В жодному разі не слід перекручувати слова в спілкування з малюком і «сюсюкати». Спілкуватися з дитиною слід нормальною, правильною, але простою мовою. Адже діти дуже швидко починають копіювати батьків, і зовсім скоро мова дитини буде наповниться  тими словами і зворотами, які мама й тато використовують у повсякденному спілкуванні.

На мовний розвиток дитини великий вплив також має психологічна обстановка у родині: сприятливо позначається спокійне, доброзичливе спілкування, відсутність криків та скандалів, дотримання режиму дня. Ці умови створюють атмосферу, в якій не виникає ризик розвитку заїкання та неврозів. Цілком нормально, коли дитина у віці 2-5 років продовжує неправильно вимовляти певні звуки та літери. Проте при цьому дуже важливо вчасно зрозуміти, чи недоліки дитячої мови є природним етапом розвитку, чи проявом проблем, що вимагають втручання логопеда

Мовленнєві норми у розвитку дитини.

2-3 місяці – малюк агукає, сміється, кричить та вимовляє звуки «а», «і», «у».

5-8 місяців – розуміє мову дорослих та повторює за ними звуки, вимовляє окремі однакові склади «ма», «ба», «да».

9-13 місяців – говорить перші слова «мама», «баба», «дядя», об’єднує однакові склади в слова.

до кінця 2 років – знає до трьохсот слів.

до кінця 3 років – знає до тисячі слів, будує короткі нескладні речення. Може перекручувати слова, замінювати одні звуки іншими, вживати граматично неправильні форми слів. Але якщо при цьому батьки розуміють малюка, то причин для хвилювання немає.

4 роки – малюк розмовляє так, що його розуміють оточуючі, знає 2500 слів.

5-6 років – дитина знає до 4000 слів, правильно вимовляє всі звуки, вміє зв’язно і правильно говорити. Виняток для 5 років становить звук «р», який дошкільнята ще можуть не вимовляти. Проте перед школою і ця проблема має бути подолана.

До логопеда потрібно звернутись, якщо:

У 7-8 місяців малюк не розуміє звернену до нього мову: не реагує на своє ім’я, не повертає голову у відповідь на запитання: «Де мама?», «Де тато?».
В рік дитина не вимовляє 8-10 слів типу «киць-киць», «ам», «бах».
Отоларинголог встановив зниження слуху.
Невролог виявив відхилення в тонусі м’язів.
Хірург порадив підрізати укорочену під’язикову вуздечку – при відкритому роті кінчик язика не дотягує до піднебіння.
Є розщелина піднебіння чи губи («заяча губа», вовча паща»).
Стоматолог виявив аномалії зубощелепної системи; верхня або нижня щелепа надмірно висунута вперед або западає, неправильний ріст зубів.
У 2 роки дитина не розмовляє окремим словами.
У 2,5 років немає елементарного фразового мовлення – у спілкуванні з дорослими малюк не об’єднує 2-3 слова. Хоча б «дай пі» (дай пити) чи «тато бі» (тато поїхав).
До 3 років неправильно відтворює прості ритми типу «тук-тук-тук».
У 3 роки у дитини зберігається підвищене слиновиділення – під час мовлення тече слина, а малюк її не ковтає.
 До 3 років не може виконати прості рухи органами артикуляції. Наприклад, висунути язик або утримати губи в усмішці до 5 секунд.
Після 3 років продовжує спрощувати більшість слів. Наприклад, замість слова «телефон» говорить «тефон».
Після 3 років малюк не вживає найпростіші граматичні конструкції (число, рід, відмінок).
До 3,5 років не розрізняє на слух схожі за звучанням звуки, склади, слова. Наприклад, мишка-миска, гілка-білка.
 Розмовляючи,  мимовільно просовує язик між зубами.
Не цікавиться навколишнім світом, не ставить запитання.
Дитина говорить «в ніс», гугнявить.
Розмовляє неемоційно, монотонно, невиразно.
Якщо в 4 роки у дитини дуже бідний словниковий запас (в нормі близько 2000 слів), вона не може запам’ятати віршик, а також зовсім не розповідає власних історій (при цьому помилки в реченнях, проблеми зі складними звуками – ще норма).
У 4 з половиною роки не сформована звукова сторона мовлення – не вимовляє звуки або вимовляє їх неправильно.
Малюк «захлинається» мовленням, поспішає висловити свої думки.
Видиху не вистачає на фразу, добирає повітря посеред слова.
Якщо в 5-6 років все ще є проблеми із вимовою звуків, в тому числі з сонорними приголосними (звуками «р» і «л»), дитина не здатна описати своїми слова сюжет зображений на малюнку або припускається грубих помилок в побудові речення (однак нормальними вважають помилки в складних реченнях, невелика непослідовність в розповіді).
Якщо з’явилися труднощі з початком шкільного навчання (читання, письмо).

Якщо істотних мовленнєвих вад у дитини немає, батьки самостійно можуть допомогти дитині виправити недоліки за допомогою різних мовних ігор, читання вголос книжок, вивчення напам’ять віршиків чи скоромовок. Якщо ж виявлено глибшу проблему, то батьки, не дивлячись на заняття із логопедом,  все одно повинні допомагати дитині вдосконалюватися, адже тільки вони є завжди поряд.

Вправи на розвиток дихання.

«Мильні бульбашки». Влаштуйте з малюком змагання: хто надує більшу бульку чи хто випустить більшу кількість бульбашок.
«Соломинка». Пити воду через соломинку чи видувати бульбашки в воду чи сік. Можна скрутити паперову кульку і дмухати на неї через соломинку, хто швидше докотить її до певної точки.
«Пір’їнка». Покласти на долоню пір’їнку та попросити малюка її здмухнути.
«Повітряна кулька». Надування повітряних кульок – добра вправа для розвитку дихання.

Вправи на розвиток слухової уваги.

«Хвилинка відпочинку». Привчіть свою дитину сидіти хвилинку з заплющеними очима під звуки природи, розкажіть що саме звучить.
«Хто це?». В цій вправі мають бути задіяні кілька учасників. Дитина заплющує очі, а її кличуть на ім’я. Малюк має вгадати, хто саме її покликав.
«Що це?». Посадіть дитину в одній кімнаті, а самі в іншій кімнаті почніть щось робити, грюкати посудом, наливати воду, а дитина має вгадати що ви робите.
«Нашорошуємо вушка». Вдома чи на вулиці, для цієї вправи підходить будь-яке місце. Дитина, сидячи чи лежачи, заплющує очі та повинна прислухатись до того, що чує. Це може бути дзвінок телефона, дзеленчання трамвая чи гудіння машини.

Вправи на розвиток фонематичного сприйняття.

Промовте кілька складів та попросіть дитину повторити («ва-ва-фа», «ті-ті-ді» і т.д.)
Поясніть дитині, що їй потрібно бути кивнути головою чи заплескати в долоні, якщо вона почує звук «а» серед звуків «о, і, у, и, а, е», звук «е» серед «и, и, і, у,е», звук «к» серед «х, р, г, г, к, х».
Назвіть декілька слів підряд: «мир», «мама, «молоко» і попросіть дитину назвати звук, який вона почула в усіх словах.

Оксана Доротюк

132 0

Коментарі до статті