Наслідки суворого виховання дитини

Наслідки суворого виховання дитини

Суворі батьки не дають дитині повноцінно розвиватись та знижують її самооцінку. Такої думки дійшли вчені Піттсбурзького університету, які вивчили прямі та непрямі наслідки суворого виховання у формуванні поведінки дитини. У ході такого дослідження з’ясувалося, що підлітки, чиї потреби не задовольняються близькими людьми, в першу чергу батьками, шукають підтвердження своєї значущості в інших.

Вчені відібрали 1482 учасники, за якими вони спостерігали протягом дев’яти років. У дослідженні брали участь діти різного віку, раси, з різних соціальних верств та міст. Головним завданням дітей було повідомляти про прояви вербальної чи фізичної агресії до них з боку батьків. При цьому науковці збирали інформацію про спілкування учасників дослідження з однолітками, їх схильність до злочинності, сексуальну поведінку та успіхи у навчанні.

 

Результати показали, що наслідки суворого виховання значно сумніші, ніж вважали батьки. Прихильники такого виховання вважають, що прищеплюють своїм чадам дисциплінованість, повагу, певну самостійність, охайність. Проте, як виявилося в ході дослідження, така манера виховання тільки шкодить. Опитувані, які заявляли про  батьківську агресію, до кінця дослідження були більш схильні підкорятись авторитету однолітків, проявляли ризиковану поведінку та рано починали статеве життя. У свою чергу це призводило до низької успішності.

Нумо спробуємо докладніше розібратись у тому, до чого може призвести такий спосіб виховання. І чого не варто робити, щоб виховати соціально повноцінно і психологічно здорову дитину.

Відсутність самодисципліни та відповідальності.

Жорсткі рамки у вихованні дають лише тимчасовий ефект і не дозволяють взяти дитині відповідальність за свої вчинки. До того ж, нікому не подобається тотальний контроль, з’являється внутрішній протест. Тому дитина й починає робити «на зло»,  навмисне відсторонюватися від батьків та робити те, чого не дозволяють. Найкращий спосіб – це розмова про те, які наслідки може призвести певна поведінка чи вчинки. Якщо дитина все ж не послухала, і, наприклад, зламала щось, розлила чи загубила, не варто одразу гримати! Потрібно пояснити чому так сталось та дати виправити становище самій дитині, дати ганчірку, щоб витерла сама чи знайшла загублену річ.

 

Несамостійність та безініціативність.

Слухняна дитина діє лише за вказівками. Це призводить до браку самостійності й  небажання проявляти найменшу ініціативу й участь у власному житті. З таких дітей не вийде ні лідера, ні самодостатньої особистості – адже ваше чадо, навіть у дорослому віці, буде шукати людину, яка скаже що і як потрібно робити. Щоб уникнути цього, дайте дитині більше свободи! Нехай сама обирає, чим вона хоче гратись - фарбами чи пластиліном, яку книгу хоче читати, тощо.

Пропонуйте малюку самостійно обрати місце прогулянки чи варіанти можливого дозвілля.

Схильність до агресії та депресії.

Агресія та депресія з’являються тому, що авторитарне виховання має на увазі неприйняття батьками певних аспектів психіки дитини та небажання допомогти їй при виникненні складних емоцій і почуттів. Діти залишають наодинці зі своїми емоційними імпульсами, внаслідок чого відчувають себе самотніми. Насамперед, потрібно цікавитися вподобаннями дитини та долучатися до того, що відбувається у житті вашого малюка, а далі – підлітка.

 

Схильність до чужого впливу.

Коли ваша дитина маленька, простіше та зручніше, щоб вона зі всім погоджувалась і не наполягала на своїх бажаннях. Проте, вона стає старшою і тоді слухняність переростає в слабохарактерність. Такий підліток погоджується на будь-які правила гри, піде з ким завгодно та куди завгодно, тільки тому, що боїться сказати «ні».

Будьте уважні до бажань свого малюка. Не потрібно категорично протестувати чи карати його за непокору – аргументовано поясніть, чому його бажання здійснити неможливо. Якщо ви сумніваєтеся, то попросіть малюка пояснити вам, чому його прохання має бути виконане. Таким чином дитина навчиться аргументувати та відстоювати свою власну точку зору.

Дитина починає брехати.

Якщо дитина постійно виховується за принципом «роби те, що я кажу» в ній прокидається протест. Такі діти схильні потрапляти в неприємні ситуації та починають брехати батькам, щоб уникнути певних покарань, сварок чи неприємних розмов. Кращим способом попередити виникнення такої поведінки – це аргументовано довести дитині, чому ваш варіант доцільніший. Але якщо все ж батькам не вдалося переконати нащадка, то краще прийняти його вподобання.

Низька самооцінка.

Суворість батьків, навіть якщо вона в певних випадках обґрунтована, змушує дитину замислитись над тим, чи достатньо вона хороша, щоб бути вашою дитиною. Адже, коли його так часто лають, засуджують, вказують, значить, з ним щось не так. Все це призводить до низької самооцінки. В такому випадку дитина буде робити все, аби тільки заслужити вашу любов та пошану. В першу чергу дайте зрозуміти, що любов не потрібно заслуговувати, ви і так її любите, цінуєте, та пишаєтеся нею. Дитина, відчуваючи вашу підтримку, буде намагатися досягти більшого.

Гіперкомпенсація.

Дуже часто слухняні діти у підлітковому віці «йдуть у відрив». Вони піддаються поганому впливу, заводять шкідливі звички – все це спроба компенсувати дефіцит свободи в дитинстві. Дайте дитині більше свободи, дозволяйте гуляти, проводити час наодинці зі своїми думками та справами, щоб її особистість могла комфортно розвиватися, не впираючись в рамки батьківських заборон.

Психологи відзначають, що оптимальною стратегією виховання є «авторитетне виховання» або «обмеження зі співучастю». Тобто відбувається встановлення певних меж,  але зі співучастю. Діти дотримуються кордонів лише тоді, коли вони встановленні з любов’ю. Необхідно встановити розумні межі та озвучити свої очікування. Це потрібно робити з любов’ю та безумовною підтримкою. Поєднання обмежень та співучасті – золота середина. яка допоможе правильно виховати дитину та досягти максимальних результатів самій дитині в усіх сферах життя.

Підготувала Оксана Доротюк

2921 0

Коментарі до статті