Синдром суперзайнятості

Синдром суперзайнятості

«Проблема щурячих перегонів у тому,

 що навіть якщо ти виграєш – ти все одно щур»

Лілі Томлін
 

– Привіт! Як справи?

– О, я такий зайнятий, у мене стільки справ, просто у повному завалі! І чим більше я працюю, тим, здається, більше справ навалюється!

Знайомо? Як не дивно, жаліючись на свою супер зайнятість, ми отримуємо якесь нездорове задоволення – відчуваємо себе важливими та затребуваними. Сучасна культура нав’язує нам цю агресивну хворобу – назвемо її синдром супер зайнятості (ССЗ), яка стає нормою нашого життя. Однак це дуже підступний стан, небезпечний для здоров’я, позбутися якого буває досить важко. Супер зайнята людина зводить навколо себе стіни та знищує емоційні зв’язки між собою та близькими. Ця хвороба змушує нас відчувати вину та страх бути недостатньо хорошим – але для кого? Чи оцінить хтось ці жертви – невідомо, а от проблеми зі здоров’ям точно виникнуть. Тому наступного разу, коли почуєте чи промовите фразу «я такий зайнятий!» – знайте, що насправді це означає: «я переобтяжений справами, я вже на межі, і не знаю, як повернути собі нормальне життя».

Симптоми

Хворі на ССЗ ніколи не розстаються зі своїми гаджетами – комп’ютерами, планшетами і мобілками – так вони наочно демонструють свою зайнятість. Ці технології були задумані як такі, що економлять наш час, але в руках супер зайнятої людини вони лише генерують ще більше «запари». Соціальні мережі погіршують цей стан, адже вони витіснили реальне спілкування із реальними людьми. В результаті ми відчуваємо себе ізольованими від суспільства, що в свою чергу ще більше поглиблює стрес.

Особливо небезпечною є ССЗ для керівників. Це часто призводить до проблем у спілкуванні, гіперреакції, погіршенні командної роботи і в результаті – втрати лідерства. Справа в тому, що керівних, уражений ССЗ, намагається взяти все у свої руки. Для підлеглих це однозначний месседж – «я не впевнений у вашій компетентності, тому я сам зроблю вашу роботу». При чому пояснити свої очікування та вимоги такий керівник зазвичай не в змозі. В результаті він витрачає надзвичайно багато часу і енергії на виконання тисячі завдань, що призводить лише до відсторонення тих, хто міг би допомогти. Такі керівники працюють у режимі виживання і не можуть охопити всю картину, що робить лідерство неефективним та провальним.

Одужуймо!

Ось що говорить Пет Петтон, віцепрезидент некомерційної медичної організації Catholic Health Initiatives:

«Коли у моєму житті виникає період «супер зайнятості», і я відчуваю, як стрес негативно впливає на моє фізичне та психічне здоров’я, я відкидаюсь у кріслі, роблю декілька глибоких вдихів, щоб прояснити голову, і подумки фокусуюсь на парі пріоритетних завдань, після чого повертаюсь до роботи. Якщо це не допомагає, я роблю 15-хвилинну перерву і іду на невеличку прогулянку подихати свіжим повітрям. Так я перемикаю мозок із безконтрольного стану «супер-зайнятості» на режим адекватного навантаження, змінюю свій підхід до роботи. Після цього я відчуваю менше стресу і більше віри в свої сили. Ще я намагаюсь якомога частіше вирушати у веселі вилазки з моїми близькими, що дозволяє мені розслабитись і «вимкнути» мозок. І я ніколи не дозволяю собі бути настільки зайнятим, заробляючи на життя, щоб забути цим життям насолоджуватись».

Стовідсотковий антидот проти неконтрольованого бажання зробити більше – це контрольоване бажання зробити менше, але краще. До речі, багацько людей дотримуються цього правила. Їх називають есенціалістами (від англ.essential – суттєвий, найважливіший).  

Ти що, есенціаліст?

Есенціалісти залишають у своєму житті лише найбільш важливе і позбавляються непотрібного. Вони:

  • ходять на прогулянки і забувають вдома мобільний телефон;
  • не сидять у соцмережах, а беруть слухавку і телефонують старим друзям;
  • залишають багато вільного місця у своїх щоденниках, щоб зробити важливу роботу, а не заповнити кожну секунду чимось непотрібним;
  • спокійно відмовляються від того, що не хочуть робити і не відчувають провину за це;
  • виділяють достатньо часу на сон;
  • облаштовують вдома «technology-free zones»;
  • звільняють свої шафи та гаражі від непотребу;
  • максимально делегують виконання справ іншим людям, залишаючи собі вдосталь часу для більш важливих речей.

План дій

Щоб долучитись до цього руху і змінити своє життя на краще, знайдіть однодумця – так буде менше спокуси відступити. Оберіть 3 речі, які ви хочете змінити, додати, або від яких ви хочете позбавитись у вашому житті. Поділіться ними із своїм напарником. Почніть втілювати задумане та діліться враженнями із ним.

Спостерігайте, як ваше життя почне змінюватись та наповнюватись яскравими фарбами. Що вам втрачати? Стрес та голос суворого наглядача, який постійно вимагає ще більше і який ніколи не буває задоволений? Зате є багато речей, які ви можете здобути: відчуття спокою, гармонію, здоров'я, самоповагу та ясність думок.

На те ми і люди, щоб не жити як роботи.

Підготувала Галина Теличук,
спеціально для «Живи Активно!».

Також читайте Медитація амортизує стрес від роботи

Що стоїть за активністю у соціальній мережі?

 

3489 0

Коментарі до статті