Споглядання картин замінює спілкування з психологом

Про місце творчості у нашому житті та житті наших дітей, важливість духовного наповнення для психічного здоров’я та про те, як спілкуватися з картинами – говорили із художниками і галеристами Garna Gallery Дариною КОРЧЕВСЬКОЮ і Тетяною ТАНСЬКОЮ. 

Вітаю вас! На думку британських учених, похід до психолога можна легко замінити походом у галерею. Вони пояснюють це тим, що під час перегляду картин активність мозку така ж, як в період закоханості – знижується рівень стресу та покращується настрій. Чи згодні ви з цим?

Дарина: Абсолютно! Я рекомендую всім відвідувати галереї хоча б раз на місяць: по-перше, ви отримаєте масу задоволення, по-друге, станете більш освіченими, і по-третє, наповнитесь творчою енергією! У буденному житті ми зайняті роботою чи побутовими справами і не завжди маємо можливість подивитись на ту чи іншу ситуацію нестандартно, під іншим кутом. Ми закриваємось, думаючи, що все, що трапляється у нашому житті – відбувається тільки з нами, а насправді всі закохуються, всі радіють та сумують… А спілкуючись з картинами, можна відчути емоції художника, який їх створював, і починаєш розуміти, що ти не самотній у цих відчуттях

Як це – спілкуватись із картинами?

Д.: Відкрийте серце, і картина пробудить емоції, знайомі тільки вам. У вас можуть виникнути якісь спогади про подорожі, людей, події у вашому житті - щось дуже особисте. Є такі роботи, які викликають відчуття абсолютного щастя, з якими хочеться обніматися – це схоже на перші дні закоханості. Особисто у мене був випадок із роботою художниці Гаяне Атаян – я сиділа перед картиною певний відрізок часу, і в якийсь момент відчула, що ніби занурююсь в неї. Це нагадує медитацію. 

Тетяна: При перегляді картин є можливість відволіктись від буденності і дати собі можливість емоційно перепочити. Тому слід якомога більше споглядати твори мистецтва та духовно спілкуватись із ними. Тим більше, що вхід у галереї зазвичай безкоштовний. Просто люди інколи соромляться заходити в галереї, вважаючи, що ця територія абсолютно закрита, лише для тих, хто «розуміється» на мистецтві. Але насправді не кожен мистецтвознавець до кінця розуміє, а радше – відчуває мистецтво. Головне  відвідувати  якомога більше виставок та арт-проектів і змалечку прививати цю культуру дітям, адже роботи, що експонуються в галереях чи на арт-майданчиках, проходять певний художній відбір, тож здатні виховувати гарний смак. 

Д.: Кожна картина – це одкровення автора, його особистий щоденник. 

Т.: І по картинах можна зрозуміти, чим жив та захоплювався автор у той чи інший період свого життя. Навіть його близькі люди можуть не знати те, що у нього на душі – втім, це є на його картинах. Спостерігати за цим надзвичайно цікаво.

Д.: Є навіть багато пророчих картин – творчі люди напрочуд тонко відчувають всі вібрації, настрої, що витають у повітрі. Цікаво, що за рік-півтора до подій на Майдані у багатьох художників з’явилися подібного роду роботи. 

– Це дійсно дуже цікаво! Чому ж тоді існує стійкий стереотип, що галереї та музеї – це нудно? У більшості українців немає потреби регулярно долучатися до мистецтва… 

Д.: На жаль, у наших школах і садочках немає такого предмету як історія мистецтва, а творчі заняття є необов’язковими. Похід до музею, галереї чи театру без гідної подачі може стати нецікавим та непотрібним. Наприклад, у Мистецькому арсеналі є проект «Арсенал ідей» – дітям дають свободу вільно творити, розповідають багато цікавого, обговорюють з ними роботи сучасних художників, там дитина є особистістю, яка може вільно висловити свою думку з приводу побаченого. Мистецтво – це територія повної свободи, а у нас з дитинства привчають, що сонце має бути жовтим, а небо синім. До речі, у нас був цікавий випадок на майстер-класі. Хлопчик розповів, що його відрахували з художньої школи, тому що він намалював сонце синім, а небо жовтим. Я запитала – чому? А він каже: сонце не може вічно гріти, воно витекло і йому стало холодно… Справжній художник – це мислитель, його не можна обмежувати, а в наших школах це роблять із самого дитинства. І згодом виникає фобія білого паперу та шаблонне мислення.

Т.: Також важливу роль відіграє духовне виховання в родині. Як ми можемо очікувати від дитини, що вона захоче піти в галерею чи театр, якщо в її оточенні це не прийнято? А як часто саме від батьків діти чують – ти неправильно малюєш. Але насправді дитина все робить правильно, тому що вона відкрита, чесна і не боїться цього. Важливо не соромитись малювати разом з дитиною, давати їй свободу для самовираження, брати її у галереї, де ви наочно побачите, що не страшно, якщо ви небо напишете жовтим, сонце синім чи проведете криву лінію. Художник дивиться на світ по-своєму, він підмічає те, чого ми зазвичай не помічаємо, і показує нам це. Картина стає своєрідним порталом між світом художника і буденними речами, через який творчість проникає у життя звичайної людини.

– Чому так важливо, щоб творчість була у нашому житті?

Д.: Мистецтво – це духовне джерело, і якщо у вас щось не так із душею, то щоб ви не їли, в якому б одязі не ходили і на яких би машинах не їздили – у вас все одно буде пусто всередині. І в наш час, коли межа людяності стирається, це особливо важливо. Але це не означає, що достатньо раз сходити в галерею і все. Творчість має стати частиною вашого життя. Наприклад, ви можете всією родиною відвідувати художні майстер-класи. Створюйте колективні роботи вдома – це зближує, покращує комунікацію і навчить вас більше довіряти одне одному.

Продовження у статті – Мистецтво у нашому житті: практичні поради від галеристів

Бесіду вела Галина Теличук,
спеціально для «Живи Активно!».

1062 0

Коментарі до статті