У жінок напади запаморочення трапляються в два рази частіше, ніж у чоловіків. Чому – наука поки цього не знає. Зате вже зараз ти можеш прочитати про цей недуг докладніше і з’ясувати, що робити, якщо зіткнешся з нею особисто.
Напад запаморочення
Запаморочення – це хибне відчуття обертання власного тіла в просторі або руху предметів перед очима. За орієнтацію тіла в просторі відповідають зорова, тактильна і вестибулярна системи. Зазвичай вони діють злагоджено, але, коли інформація в них з якоїсь причини неузгоджена, здається, ніби світ навколо «заходив», і ти втрачаєш стійкість.
Причини запаморочення
Зазвичай це симптом якогось захворювання. Поставити точний діагноз можна за тими відчуттями, які ти пережив під час нападу, тобто за типом запаморочення.
1. Системне (вертиго). Його ще називають вестибулярним або істинним. Якраз той випадок, коли виникає ілюзія руху і обертання (ефект вертольота). Часом супроводжується шумом у вухах, нудотою і блювотою. Триває від кількох хвилин до кількох годин. Одна з причин – пошкодження головного мозку після інсульту, транзиторної ішемічної атаки або об’ємного утворення. Серед інших – мігрень, хвороби вуха і носоглотки.
2. Несистемне. Воно ж псевдо запаморочення. Від нього немає враження, що світ закрутився, але теж буває шум у вухах і нудота. Часто темніє в очах і виникає відчуття слабкості і нудоти. Вірний супутник неприємностей, може бути наслідком гіпотонії, хронічних захворювань, астенії і вегетативних порушень. Іноді ознака психічних розладів і депресії.
Крім того, у деяких людей – вроджена недостатність вестибулярного апарату: вони з дитинства погано переносять гойдалки і каруселі, в транспорті їх заколисує.
До яких лікарів звертатися
В першу чергу йди до невролога. Він розбереться, в чому саме твоя проблема, і, якщо симптоми будуть сприятливими, направить далі: до отоларинголога, кардіолога, ендокринолога, психолога або психіатра.
Якщо лікар виявить насторожуючі чинники, можуть знадобитись інструментальні дослідження: наприклад, проби Дікса – Холлпайка (на патологію внутрішнього вуха), Вальсалви (для діагностики проблем з серцем), Хальмагі (виявляє периферичні ураження вестибулярної системи), гіпервентиляціонна (на наявність однойменного синдрому) і інші. Але в більшості випадків для діагнозу досить докладного аналізу скарг пацієнта, а ще соматичного обстеження і консультацій фахівців.
Також читайте:
