Кохай! Бо час тебе не жде.
Він забирає твої дні і ночі.
Кохай, допоки тіло спрагле й молоде,
Бо в старості кохають тільки очі.
Саме ці зворушливі рядки української поетеси Ліни Костенко є життєвим кредо Юрія Коротницього — майстра спорту Радянського Союзу по дзюдо, призера Чемпіонату України, а зараз – тренера та вчителя фізкультури Львівської школи №86, що стала у 2015 році переможцем спортивного конкурсу «Клич друзів граймо разом!» Фонду Кличко. Пан Юрій встигає не лише займатися спортом і тренувати майбутніх чемпіонів, а й захоплюється поезію, став одним з переможців конкурсу з читання творів Ліни Костенко. Юрій Ярославович багатогранна людина – спортсмен-романтик, філософ. Каже, що і його улюблений вид спорту є філософським, бо дзюдо в перекладі з японської (а саме в Японіїї трохи більше ста років тому народився цей вид спортивної боротьби) означає “гнучкий шлях”. “Перед тим як завдати удару, потрібно використати всі можливості його уникнути, проявити кмітливість і зваженість. Насправді, спорт і фізична культура — це життєва необхідність, впевнений Юрій Коротницький. – Зверніть увагу, у природі всі борються мало не з народження: граються котенята, цуценята, задираються маленькі півники, буцаються баранці, спочатку обережно, а потім їх дії стають більш впевненими”.
Сам Юрій Ярославович вирішив зайнятися спортом після одного випадку в його житті, який мало не закінчився трагедією. Довелося вчитися виживати в цьому світі, самостійно справлятися з викликами. – “Тоді я вчився, здається, у третьому класі, – розповів Юрій Коротницький. – Якось з хлопцями ми пішли на річку. Усі полізли у воду, а я лишився на березі, бо не вмів тоді плавати. Вирішив лише помити руки. Тільки нахилився до води — і одразу ж шубовснувсь з головою у воду. Добре, що хлопці не розгубилися й одразу дістали мене. Після цього випадку я вирішив будь-що навчитися плавати. Старший брат вже займався у басейні. І я так захопився, що дуже швидко отримав другий дорослий розряд з плавання. Можливо і далі зміг би розвиватися у цьому напрямку, але тренер поїхав в іншу країну. Друзі вмовили мене перейти на дзюдо. І з шостого класу я серйозно зайнявся спортивною боротьбою”.
Хоча хлопцем Юрій Ярославович мріяв про кар’єру боксера. Його надихали відомий у радянські часи фільм “Ринг” (1973 рік) про колишнього боксера, якого зіграв відомий актор Олександр Пороховщиков. А також захоплювала картина “Геній дзюдо” (1943 рік випуску), режисерський дебют знаменитого японського майстра кіно Акіри Куросави. Отож, надивившись фільмів та відвідавши декілька занять, хлопець “застряг” на дзюдо. Та так, що незабаром здобув звання майстра спорту, почав брати участь у змаганнях. Його спортивна кар’єра розвивалася блискавично — Юрій став призером Чемпіонату України з дзюдо, переможцем всесоюзного турніру, майстром спорту СРСР. Він готувався до серйозних міжнародних змагань. “Тяжко було справлятися з емоціями, – зізнається він. – По дорозі на змагання до Києва, зовсім не спав у поїзді, здригався уві сні, шарпав простирадло… Здавалось, що я вже на килимі. Але потім зміг таки опанувати себе\”.
І тоді, і зараз для нього не існує недосяжних цілей. “Варто лише точно знати, чого ти хочеш, і щодня, не шкодуючи себе, працювати. Я тренувався без вихідних, – зізнається Юрій Ярославович. — Навіть у єдиний вихідний день — неділю — ми з хлопцями просто приходили на стадіон пограти у футбол, підкачати м’язи. Дзюдо у 70-ті роки тільки набувало популярності, але наш зал був завжди переповнений, тренувалися у три зміни\”. Здавалось, перед наполегливим та вправним спортсменом не було недосяжних суперників.
Але… всі його плани перекреслила важка травма, яка назавжди зруйнувала його мрії. Лікарі категорично заборонили спортивні навантаження. Тоді Юрій вирішив присвяти себе фізичному вихованню дітей. “Часто згадую свого тренера Володимира Едуардовича Куспіша, чемпіона Європи 1965 року з дзюдо. Зараз йому вже 74-й рік. Саме він навчив нас любити спорт, своє здоров’я. При цьому він — дуже розумна, ерудована людина, з якої хочеться брати приклад. То ж після травми, я вирішив вступати до інституту фізичного виховання”.
Юрій Ярославович працює вчителем у львівській школі вже більше 20 років, виховав не одне покоління юних чемпіонів. Один з його вихованців — 15-річний Олег Сенчишин є переможцем обласних змагань з дзюдо (зараз він у Києві виборює нову перемогу), Євген Сендецький є Чемпіоном Європи з карате серед юнаків. Подібних досягнень могло бути більше, якби спорт більше підтримувався на державному рівні.
Наприклад, в Японії з 1996 року дзюдо введено у шкільну програму. “Це дає можливість дітям не лише активно фізично розвиватися, а й бути витривалими, мудрими у прийнятті життєво важливих рішень”, – вважає Юрій Коротницький. – Розумний гору обійде – це прислів’я саме про дзюдо. Треба вміти перетворити свою слабість на силу. Бо в природі виживають не сильніші, не швидші, а спритніші. Це поєднання всіх якостей, в тому числі мислення. Спорт розвиває спритність. А погодьтеся, спритна людина не може бути дурною. Отже дитина, яка займається спортом, буде добре навчатися. Звісно, якщо цей процес контролюватимуть батьки і вчителі, а не вулиця. До нас приходять дітки навіть першачки. Спочатку батьки з острогою ставляться до дзюдо, вважаючи його травматичним видом спорту, але за статистикою це далеко не так. До речі, найбільш травматичним є волейбол. А дзюдо лише на 16-му місці. Заняття починається з розминок, розвитку гнучкості та формуванні філософії цього спорту, а потім вже йдуть більш серйозні вправи”.
Крім спортклубів з дзюдо та карате, у школі також працюють секції зі спортивних танців, футболу, легкої атлетики та інших видів. І зараз – з приходом тепла – діти люблять більше тренуватися на вулиці. Учні Львівської школи №86 наввипередки біжать на новий спортивний майданчик у дворі. Біля столів для настільного тенісу збираються навіть черги. Вчителі лише підтримують бажання дітвори активно проводити час. «У нас такий задум, що діти повинні бути не лише інтелектуально розвиненими, а й міцними, здоровими, стійкими у житті», – каже директор школи Пашковська Зоряна Іванівна і додає впевнено, – У цьому допомагає серйозне професійне ставлення до спорту».
Матеріал підготовлено для порталу «Живи активно» за сприяння Фонду Кличко. Львівська школа №86 є переможницею соціальної ініціативи Фонду «Клич друзів – граймо разом!» у 2015 році та отримала від Фонду багатофункціональний спортивний майданчик. Цьогоріч Фонд встановив 20 таких майданчиків у різних областях України. Ініціатива втілюється на грант Фундації Coca-Cola.
