Як підготувати дитину до відвідин лікаря? А як зробити так, щоб при непередбачуваних обставинах стан вже сам по собі не погіршився від того, що дитина потрапила в лікарню? Дитина з раннього дитинства починає пізнавати світ через призму свого оточення.
Відповідно макет поведінки батьків при тих чи інших обставинах стає для дитини певним взірцем, від якого вона і відштовхується у подальшому.
Відношення до візитів до лікаря, до різноманітних лікарських маніпуляцій не є винятком. Якщо дитина вдома чує і знає, що мама, чи тато не ідуть до стоматолога, бо їм страшно, то як у майбутньому ви собі уявляєте, щоб вдалося спокійно пролікувати зуби?
Прості приклади.
1) Прийом в поліклініці. Відкриваються двері в кабінет, заходять батьки з дитиною. Маля зі страхом тулиться до мами, яка в той момент додає: «так, будеш боятися, то лікарка тобі зараз укол зробить!».
2) Вдома, коли дитина неслухняна, то часто майбутнє покарання, зі слів батьків, виглядатиме так: «будеш не чемним, то підемо в поліклініку і там тобі укол зроблять!».
3) Розмова між батьками вдома, але так, що дитина чує: «Боже, так боюся тих стоматологів, що більше не піду! Хай ті зуби самі випадають, але ті лікарі, то не для мене!».
Це лише кілька, але, повірте, такого є дуже багато.
На противагу є й інше, коли батьки відповідальні у своїх словах перед дитиною, коли іде відверта розмова без залякування, а з поясненням процесу, що буде мати місце.
Коли лікар та лікарня не є предметами, якими лякають дітей вдома з раннього дитинства.
Приклад з власного досвіду. Не так давно я зі своїм 6-ти річним сином прийшла до лікарні для проведення певної маніпуляції, яка потребувала знечулення. Хлопчина сміливий, але руку мою стиснув дуже сильно).
Підходимо до хірургічного відділення, а там стоїть дівчинка з мамою, напевно, того ж віку, що і мій хлопчик.
На згині ліктя у неї катетер. У мого сина очі стають неймовірної ширини і він мене так тихенько питає: «а мені також таке поставлять?…».
Мама дівчинки чує це і так грайливо відповідає: «ну не знаю, бо це ставлять лише діткам, які цього дуууже заслужили!».
Звісно, що після цього всі страхи в хлопця, які, навіть , і були розсіялися і він теж таке захотів.
Тобто профілактичні огляди не популярні і часто самі ж батьки не розуміють їх потреби.
Для чого зайвий раз тягнути дитину в поліклініку, якщо ніщо не турбує?
Існує ще й інше. А раптом ми підемо, а нам там «щось скажуть»?
Подолання власних страхів призведе до подолання тих ж страхів у дитини.
Дуже часто ми вчимося з власними дітьми. І плановий візит до лікаря у гарному настрої та при нормальних налаштуваннях – це те, до чого відповідальні батьки привчають своїх дітей з раннього дитинства.
