Ліплення з пластиліну - і мистецтво, і терапія, і виховання

Ліплення з пластиліну - і мистецтво, і терапія, і виховання

Оксана Скляренко, про хобі якої – ця розповідь, забула про пластилін на багато років, а згадала завдяки своєму синові. Коли йому було чотири місяці, в магазині пані Оксана купила баночку пластиліну на хлібній основі. На упаковці було зазначено, що дітям ця забавка рекомендується з річного віку. Але так довго чекати наша героїня не змогла.

«Коли синові було вісім місяців, ми почали ліпити з ним «оладки», вчилися робити бубличка, крім того, я для нього ліпила різні фігурки, звірят», Ц розповідає Оксана Скляренко. «Одного разу зліпила зайчика, про якого одразу й казка вигадалася – «Зайчик Сірячок» називається. До цієї невеличкої історії я зробила пластилінові ілюстрації, і вийшла книжечка, яку було видано минулого року».

Що ж такого особливого у пластиліні? Чому, як каже пані Оксана, якщо почав ліпити, то не зможеш зупинитися? По-перше, результат своєї творчості бачиш практично одразу: захотів зліпити слоника – кілька хвилин, і маєш слоника. По-друге, працюючи з пластиліном, можна не боятися власних помилок – усе можна виправити в будь-який момент. Крім того, це захоплення по кишені кожному, адже пластилін є доступним за ціною. Звичайно, варто купувати якісний пластилін – такий, який легко розминається, а також не містить шкідливих компонентів (це особливо важливо, якщо ліпленням займатиметься дитина). Ще один аспект – терапевтичні та виховні можливості пластиліну.

«Коли ми розминаємо пластилін, – пояснює Оксана Скляренко, – ми натискаємо на важливі точки на кінчиках пальців, ніби масажуємо їх. Кожна точка відповідає за роботу якогось органу чи системи в організмі, постійним натисканням ми стимулюємо їхню роботу. До того ж, ліплення з пластиліну допомагає розвивати дрібну моторику. Це важливо для будь-якої дитини, але особливу роль пластилін може відіграти у розвитку дитини, яка має фізичні або розумові вади. Власне, пластилінові заняття мають бути одним із елементів реабілітації дітей з особливими потребами. Маючи педагогічну освіту, я свого часу працювала з такими дітками, тож коли почала роботу над книгою про ліплення «Пластилінові іграшки від Оксани Скляренко», зважала і на терапевтичні та реабілітаційні можливості пластиліну».

У своїй книзі авторка не забуває нагадати, що до 5-ти років дітям краще займатися ліпленням у присутності батьків.

Ще одна перевага пластилінового захоплення – розвиток логічного мислення і творчих здібностей. Причому відкрити в собі нові таланти можуть не тільки діти, але й дорослі. 

«Буквально півгодини занять ліпленням з дитиною дають дорослій людині прекрасну можливість відпочити, відволіктися від щоденних проблем та стресів, не обмежувати свою фантазію", – каже Оксана Скляренко.

Історія пластиліну починається з суперечливого питання про авторство цього винаходу. Німецький фармацевт Франц Колб у 1880-му році запатентував винайдену ним масу для моделювання під назвою «пластилін». У 1899-му році англієць Вільям Харбутт запатентував незасихаючу глину «пластицин». Обидва патенти стосувалися пластичних мас із майже ідентичним складом, властивостями і призначенням.

Пластилін виготовляють з очищеного й подрібненого порошка глини із додаванням воску, тваринних жирів та інших компонентів, які запобігають висиханню глини. Різноманітні барвники надають пластиліну різного кольору. З кінця ХІХ століття художники, архітектори, інженери і діти використали тонни пластиліну для створення різних речей. Без застосування пластиліну не обійшовся процес розробки першого космічного скафандру, з його використанням створюють стоматологічні моделі, моделі літаків та автомобілів, а також проводять уроки ліплення в дитячих садках і школах усього світу. 

3975 0

Коментарі до статті