«Цієї зими гірськолижний сезон не відміняється!» – так ми вирішили з чоловіком. Справді, курс валют безумствував (хоча, вірніше, безумствували ті, хто цей курс встановлював) і поїздка за кордон ставала проблемною. Що ж, тепер будемо тільки згадувати Словацькі Татри, Піренеї Андорри… Але ж будемо підтримувати послуги вітчизняного виробника – а це вже надихає! Отже, їдемо до Буковелю!
Раніше ми його оминали, бо вважали за найдорожчий український гірськолижний курорт, катались поруч – на горі Драгобрат, хоча не завжди по теперішнім зимам Драгобрат радував снігом. На Буковелі снігові гармати завжди справно накидали сніг, тому це була безпрограшна ідея. Цього року ціни були лояльнішими через відсутність відпочивальників з Росії. А в період невисокого сезону – з березня до квітня (так, так на Буковелі катаються до квітня, іноді включно!) ціни виставлені просто чудові!
Курорт знаходиться на висоті 850–1372 метрів над рівнем моря, у колисці гір, які захищають його від вітру, збагачуючи повітря озоном. З першого дня ми відчули магію Карпат, доброзичливість місцевих жителів, радість від спілкування з природою, цілющість повітря і особливий настрій.
А почався він з того, що вже в перший день, ідучи по вулиці побачили людей, що йшли, співаючи собі на радість (і зовсім не на підпитку!), приймаючи до свого гурту і перехожих – на це неможливо не відгукнутись!
На гірських лижах угору їхати важкувато, долаючи деяку відстань до витягу, бачу – хлопець на лижах буксирує друга. Шуткуючи, питаю – «А мене дотягнете?» У відповідь – миттєво подається лижна палиця – «Тримайтесь!».
Інший хлопець, від’їжджаючи додому, просто дарує квиток на витяг незнайомці та говорить своїм друзям – «Міг би продати, але подарував. Це так приємно!»
Вірите, що настрій тут пречудовий? Особливо, коли навички покращуються, є невеликі, але щоденні перемоги над собою, до задоволення від катання на лижах додається споглядання сніжних краєвидів, а увечері – феєричні види Буковелю при катанні на підвісній дорозі, що прикрашений неймовірною ілюмінацією.
Розгадка причини цього постійного відчуття щастя доволі проста – гірське повітря, збагачене озоном, що дає відчуття легкого запаморочення як наслідок насичення крові киснем та викликає ейфорію – піднесений настрій, безтурботність, блаженство, задоволення.
Ще одна приваблива особливість курорту – різноманітність та багатство страв різних народів, що спрадавна тут мешкають – чеська, словацька, угорська, польська і, звичайно, українська кухня. Хотілося спробувати все! Це майже як гастрономічний туризм, кожного разу обирали новий заклад. Але з часом зупинились на готелі «Patkovski» – комплексний обід з чотирьох страв (об’єм яких порадував би навіть важкоатлета) у п’яти варіантах, чудове обслуговування у розкішному ресторані , обід за 70 гривень – це космос! Не втерпіла, захотіла познайомитись з шефом-кухарем. Пані Ольга місцева, живе у Лозєщині, знає тонкощі кухонь світу , заміжня за угорцем. Отже, я все відразу зрозуміла. Щиро дякуємо Вам, пані Олю, за професійну майстерність!
Приємно було бачити на курорті пари поважного віку, які шпацірували доріжками теренкуру. Адже клімат Буковелю ідеально підходить для людей з патологією дихальних шляхів, серцево-судинною та неврологічною патологією. Тим більше, що тут існують різноманітні SPA-салони, де можна не тільки тіло оздоровити, але й про красу подбати.
Запам’яталась ще одна зустріч. Сиджу біля витягу, бачу – за кучугурами снігу пропливає шолом (з метою безпеки катання дозволене тільки в шоломах). Перша думка: «Що за маля таке торує собі шлях серед снігів? Як воно взагалі пересувається?» А маля ще й гірськолижні ботинки несе, з неї зняли чобітки, взули ботинки, а воно ще й так хвацько їх застебнуло! Бачила я її на горі, і не серед початківців, а вже на синій трасі, де катаються досить серйозні люди.
Мені, як лікарю, прийшли на думку слова: «Ця дівчинка – найкраща реклама антиейджингового руху! І почала вона його вчасно! Пощастило тобі на батьків…»
То як, дорогі читачі, їдемо до Буковелю?
