Деякі діти соромляться більше, ніж інші, і батьки таких дітей можуть хвилюватись стосовно того, наскільки це нормально. Що може означати дитяча сором’язливість? Що робити, якщо ви знаєте, що ваша дитина відчуває себе некомфортно серед других людей чи в нових ситуаціях?

Що таке сором’язливість і як вона проявляється?

Більшість із нас знає, що значить соромиться і відчувати хвилювання від зустрічі з невідомим, чи то будуть люди чи нові життєві ситуації. Звичайно цей стан супроводжується відчуттям страху, фізичного дискомфорту і переживанням про те, що подумають інші. По різним даним сором’язливість не таке й рідкісне явище, і 20-48 відсотків людей так чи інакше соромляться.

Сором’язливі малюки можуть ховатися за батька і міцно за нього триматися, відвертатись від іншої людини й закривати очі, можуть почати помітно тривожитись і навіть заплакати. Трохи старші діти можуть відмовлятись грати з іншими й не відходити від свого дорослого. Такі діти відчувають себе комфортніше, просто спостерігаючи за тим, що відбувається і не беручи активної участі в ньому.

Чому деякі діти більш сором’язливі, чим інші?

Попри те, що багато дітей інколи проявляють нерішучість, деяким з них сором’язливість природна більшою мірою. Виділяють декілька можливих причин такої поведінки:

• Спадковість: перш за все сором’язливість може бути проявом темпераменту та характеру дитини. Це означає, що їй потрібно більше часу, щоб “включитись” і почати діяти в новому середовищі. Дослідники говорять, що в нових ситуаціях мозок таких дітей зчитує й опрацьовує більше інформації та активується сильніше, ніж в інших. З однієї сторони, це може робити їх більш тривожними, однак з другої, – і більш вдумливими та чутливими.
• Вивчена поведінка: діти копіюють поведінку, яку спостерігають у значущих дорослих. Якщо батьки самі сором’язливі, то й діти стануть поводитися подібним чином.
• Відносини в сім’ї: відсутність підтримки й прийняття зі сторони батьків, критика і порівняння з іншими, непостійна турбота, гіперопіка чи зневага потребами дитини в сім’ї можуть негативно відбитися на загальній впевненості дитини в собі й проявитися в нерішучій поведінці.
• Адаптація до великих змін: переїзд на нове місце проживання, в інше місто, зміна дитячого садочка чи школи.
• Брак навичок спілкування і досвіду соціальної взаємодії.
• Іноді поведінка, яка здається просто сором’язливістю, може бути викликана затримками в розвитку мови (дитина намагається щось сказати, однак його не розуміють, тому вона говорить менше), проблемами зі слухом (дитина не чує та не відповідає, коли з ним спілкуються) чи проявами розладу аутистичного спектра (дитина не зчитує соціальні сигнали, не грає з іншими й здається незацікавленою в спілкуванні). Якщо батьки помічають щось подібне, то потрібно звернутись до спеціалістів.

Сором’язливість – це погано?

Фахівці так не вважають. Сором’язливість на їх думку, частіше за все є формою адаптивної поведінки в незвичних ситуаціях, і всі діти справляються з ними по-різному.

Можливо, батькам варто більше звертати увагу, якщо дитина стала різко сором’язливою чи після якихось визначених ситуацій. Однак, якщо дитині завжди було природно соромитись, то краще просто прийняти це, підтримувати її й не намагатись з цим “боротись”. Сором’язливість може зменшуватись по мірі дорослішання і набуття навичок спілкування та соціального досвіду. Однак, навіть якщо у деяких дітей сором’язливість не проходить повністю, з часом вони все одно навчаються поводитись впевненіше та почувати себе комфортніше серед інших.

Варто зазначити, що фахівці не радять називати таких дітей “сором’язливими”, тому що це може створити у них відчуття, що з ними щось не так, закріпити та посилити їх нерішучу поведінку. Замість цього дозволяється їм говорити про те, що їм просто потрібно більше часу для того, щоб звикнути до нових людей та ситуацій.

Поради спеціалістів батькам сором’язливих дітей

Які поради надають батькам малюків:

• Дайте дитині час відчути себе комфортніше в новій ситуації чи з новими людьми. Не потрібно змушувати дитину йти на руки до незнайомого дорослого, нехай незнайома людина перший час просто побуде поруч.
• В нових місцях і серед нових людей перебувайте поряд з дитиною і заохочуйте його досліджувати нове. Коли дитині стане комфортніше, вам можна поступово залишати його грати без вас.
• Давайте малюку зрозуміти, що його переживання – нормальні, й що ви будете допомагати йому з ними справлятись. Можете, наприклад, говорити: “Я бачу, що ти хвилюєшся, через те, що не знаєш, хто буде в ігровій. Подивімося разом, перш ніж зайти”.
• Хваліть дитину за сміливу поведінку, промовляючи, що конкретно вона зробила і до чого це привело. Наприклад, “Мені сподобалось, як ти привітався з хлопчиком в парку. Ти помітив, що він посміхнувся, коли ти це зробив?”
• Постарайтесь самі поводити себе впевнено і приязно, тому що дитина копіює вашу поведінку.
• Якщо інші люди кажуть, що ваша дитина “сором’язлива”, ввічливо поправляйте їх таким чином, щоб дитина також це чула. “Йому просто необхідно трохи більше часу, щоб налаштуватись. Коли він відчує себе готовим, то з радістю долучиться до гри”.

Поради для батьків дітей дошкільного і молодшого шкільного віку:

• Заохочуйте ігри дітей у себе вдома чи у друзів. Якщо дитину запросили в гості вперше, можливо йому буде комфортніше, якщо ви підете разом.
• Разом з дитиною тренуйтеся розповідати дома що-небудь на зразок презентацій. Це допоможе йому приготуватись до виступу перед іншими людьми в садку чи в школі.
• Заохочуйте додаткову соціальну активність дитини після школи.
• Не порівнюйте дитину з другими дітьми, які можуть триматися більш впевнено.

Потреба у додатковій допомозі може виникнути, якщо тільки сором’язливість викликає у дитини багато переживань і це заважає йому робити все те, що роблять інші діти:

• Якщо дитина відмовляється йти кудись, тому що соромиться (в гості, садок чи школу);
• Якщо дитина дуже тривожиться на дитячих святах чи в школі;
• Якщо дитина говорить, що йому нудно і самотньо, однак не знає, як грати й товаришувати з іншими дітьми.
• Якщо дитина боїться відповідати чи ставити питання на уроці.
• Якщо дитина хвилюється через власну сором’язливість.

За матеріалами: 

www.webmd.com

www.betterhealth.vic.gov.au

www.psychologytoday.com