Музику люблять усі! Це ніби антидепресант, який не має протипоказань. А для професійних вокалістів музика схожа на повітря, – без неї вони не можуть дихати. Але щоб бути у потоках ритмів та мелодій як риба у воді, потрібно завжди бути у формі. Все як у професійному спорті: м’язи тренуємо, слідкуємо за диханням і не забуваємо про регулярність тренувань. Про основи постановки голосу і звичайно ж, про музику, говорили із вокальним дуетом «GLOSS».
Як музика з’явилась у вашому житті?
Аня: Думаю, музика в моєму житті була з народження. Мама говорить, що я дуже голосно кричала і сплутати мене з іншими дітьми в пологовому будинку було неможливо. В дитинстві я співала скрізь: у під’їзді будинку, магазинах, у парку, а особливу любов відчувала до ліфту – всі сусіди знали, що саме Аня їде в ліфті!
Сергій: Поштовхом до музики стала смерть старшого брата. В юному віці складно зрозуміти, що втрата когось несе за собою порожнечу, яку я інтуїтивно мабуть заповнив музикою, тому що брат у мене завжди асоціювався саме з нею. Саме брат привив мені гарний музичний смак.
Чому співаку недостатньо мати просто гарний голос? Чому потрібно постійно працювати над собою?
Аня: Чому? Співаку достатньо мати гарний голос, на те він і співак, а от артист лишень з хорошим голосом навряд чи довго втримається на Олімпі слави. В Україні голосистих і талановитих багато, а «недобір» якраз в рядах артистів.
Сергій: У вік перенасиченості і доступності створюється чимала конкуренція – завжди є той, хто вміє краще і знає більше, тому потрібно постійно працювати над собою. Артиста сприймають не тільки за голосом, тому лише регулярних тренувань голосових зв’язок буде недостатньо, – це і вміння спілкуватися, і стиль, і музичний смак, і харизма, тощо.
Чи можна навчитися співати? Чи співаком можна тільки народитися?
Як кажуть про талант: лише 1% – це вроджені дані, а 99% – це постійна робота над собою! Так само і з вокалом. Все можливо – геніями ж теж не народжуються, а стають.
Що значить «поставити голос»?
Аня: Поставити голос – «нагадати», як правильно користуватися диханням під час співу, бо зазвичай з народження всі дихають правильно, а з часом дихання у більшості людей змінюється. Навчити користуватися, володіти і відчувати свій голосовий апарат. В нашій країні з радянським минулим мені виявилось складно знайти «свого» викладача саме в естрадному вокалі, це ж як особистий лікар, має підійти саме тобі. Кілька років тому на просторах Інтернету я знайшла двох викладачів, які внесли безцінний вклад в моє вокальне життя, самі не підозрюючи про це.
Сергій: Але займаємось вже багато років ми самі на основі вже накопиченого досвіду. Вдома в нас є своя студія якраз для занять.
Чи відрізняється підхід до занять вокалу у чоловіків і жінок?
Аня: У нас фактично не відрізняється. Різниця більше є в основах дихання у чоловіків і жінок, а надалі по схемі спортсмена: розігрів і розтягування м’язів без форсування.
Тобто, голосові зв’язки можна натренувати, як всі інші м’язи? А чи буває крепатура?
Аня: Звичайно. Найкраще починати з дитинства, в період, коли ще всі м’язи дуже еластичні, все як у спорті.
Що найважче у професії професійного співака?
Сергій: Мабуть, не втратити за роботою творчість, не перетворитись на механізм, який відтворює звуки, зберегти чуттєвість.
Аня: А я ніколи себе не вважала професійним вокалістом, тому сказати, що в їхньому житті найважче – складно. Ми обоє не маємо вищої музичної освіти, а музика – це просто наш спосіб життя.
А від чого ви найбільше кайфуєте?
Аня: Від процесу роботи, від задоволеного слухача з палаючими очима, від нескінченного потоку енергії між нами і глядачами. Сцена – це кайф.
Що для вас музика?
Аня: Музика – це те, з чим прокидаєшся і засинаєш, це те, що дає внутрішню свободу і насолоду. Багато хто питає, як ми розслабляємось, і саме музика дає нам шалений адреналін і розслаблення. Музика – це життя.
Ви дует і в житті, і на сцені, чи не так? Це не заважає?
Аня: Ми двоє людей, об’єднані музикою і шаленою тягою до всього, що з нею пов’язано. Але, як людям творчим і неординарним, з різними поглядами на життя і на музику, нам буває складно знайти спільну мову. І це сильно заважає, хоча з часом дійти згоди стало простіше.
Чи критикуєте ви один одного?
Сергій: Ще і як! (сміється). Конструктивна критика робить нас краще, це більше схоже на аналіз. Але критику сприймаємо складно, тому пошуміти можемо.
Які у вас творчі плани?
Вже декілька років самотньо лежить наш власний музичний матеріал і чекає моменту виходу у світ. Мабуть вже час настав, цим і будемо займатись найближчим часом.
Опишіть життя, в якому немає музики, трьома словами.
Сергій: Пустота…
Аня: Спокійніше життя, нормальний режим сну, НЕ МОЄ життя (сміється).
Спілкувалася Галина Теличук
