Війна не скасовує природній перебіг часу. Нині ми всі — діти та дорослі діти, що домовились між собою бути значними та серйозними — чекаючи новорічних свят, віримо у магію казки, сподіваємось, що дива — можливі! І це нас втішає, заспокоює, розбуджує уяву та посилює ментальне здоров’я у цей тривожний час. Війна та казка.
Дитинство у війні
Сучасний всесвітньо відомий дитячий письменник (його твори перекладені на 20 іноземних мов) Всеволод Нестайко у 2012 році отримав відзнаку “Золотий письменник України”. Його казки та повісті, уся творчість — це відкладена можливість прожити дитинство, яке у нього припало на роки Другої Світової війни. Як говорив він сам — хотілось дограти, досміятись, добешкетувати. Всі етапи життєвого розвитку людина має пройти…
Діти — великі фантазери та одночасно — мудреці. Вони ще добре пам’ятають свій стан “небуття”, їхній розум не замутнений стереотипами, “правилами” дорослих, оцінними установками. Тому вони по-особливому сприймають казку, проживають її, щиро вірять їй.
Казка — це про любов
Улюблена казка багатьох “Снігова королева” Г.Х. Андерсена — про Герду та Кая, що зростали поряд, та любили один одного як брат і сестра. Кай захоплювався арифметикою. Після того, як до його ока потрапило скло люстерка злого троля, хлопчик почав бачити тільки погане навкруги, а серце перетворилось на холодну крижинку.
Тобто, він позбувся найкращих людських почуттів: любові, жалю, прощення. У палаці Снігової королеви він складав слово “вічність” з крижинок — і це була холодна гра розуму, він ніяк не міг завершити її. І тільки тоді, коли Герда знайшла його — її гарячі сльози розтопили його крижане серце, а у Кая відродились його людські почуття — і це було так чудово, що самі крижинки склали слово “вічність”.
Мудрий казкар Андерсен промовив словами казки: ”Сильнішою, ніж Герда є — неможливо уявити, бо їй служать і люди, і звірі. Адже вона босоніж обійшла пів світу у пошуках Кая! Її сила — у її серці…”
Саме сила любові врятувала хлопчика, зачарованого цифрами та холодною правильністю кристалів криги — тобто: знаннями, інформацією без підживлювання її енергією. А найдужча енергія — енергія любові.
Казка та ментальне здоров’я дитини
Мудрість народу у казці — виявляється в образно-символічній формі, а сюжет казок універсальний для всіх часів та народів. Адже закони зовнішнього життя людини однакові для всіх, і в казці на підсвідомому рівні утверджуються ідеали добра, дитина вчиться бачити життя через її моделі.
Сучасні діти — надзвичайно непрості, є серед них такі, що мають сильну інтуїцію та їм не чужі інсайти, як в Івана-дурника, що сидів на печі, щось собі думав, а дії у нього — по осяянню: йде до палацу та стає царем. І його брати, що б’ються між собою та керуються стереотипами мислення, залишаються ні з чим. Іван осягає істину не через логіку, а інтуїтивно, адже відомо два різних шляхи отримання знання: інтуїтивний, як джерело творчості, та логічний, що формує знання у структури.
На жаль, високі мотиви народних казок нерідко у сучасних мультиках та віртуальних героях підміняються прагматичними та примітивними ідеями, одягненими у казкову форму. Це порушує екологію душі дитини, впливає на адаптацію до реального життя, бо психіка дитини ще формується та є вразливо. Найкращий шлях — пройти його разом з батьками, що можуть допомогти обрати книгу, мультик та обговорити їх.
А дорослі?
Дорослі, вдумливо читаючи казки, обмірковуючи сюжети казок, аналізуючи свої емоції шукають та знаходять те, що їм резонує, співзвучно, що втішає та допомагає. У казці живе душа людини.
“Маленький принц” Екзюпері розмірковує про сутність людини та явищ, про важливість любити та сприймати себе та оточуючих такими, якими вони є без оціночних (таких, зазвичай, помилкових!) установок, усупереч навіть зовнішнім недосконалим проявам. Адже маленький принц любив свою троянду, незважаючи на те, що вона була з колючками…
То що то таке — ЛЮБОВ, шановні дорослі?
“Нехай в новому році буде все нове! Старі лиш вина, істини та друзі” Ліна Костенко
У казці про царівну-жабу алегорично говориться про те, щоб люди мали мудрість та бажання скинути стару шкіру( маску, позу, одяг) негативного сприйняття життя , обдумати свої омани та невдачі. І нехай — кожна жінка, зробивши це – перетвориться у царівну, а кожен чоловік — у царевича! І понесуть вони легко і радісно чашу любові.
А що буде далі, з роками — про це не створено жодної казки!
Тетяна Даніш
Фото freepik
