В Україні відродилася й набуває популярності серед дітей відома військово-спортивна гра “Зірниця”. Так, це саме та “Зірниця” (а зараз ця гра називається «Патріот»), яка вперше пройшла на початку 60-х років минулого століття. Майже двадцять останніх років ці учнівські змагання, приправлені радянською пропагандою, були забуті. Але зараз вони набули нового статусу і значення, стали більш сучасними і цікавими. Молодь, народжена в незалежній Україні, сприймає “Зірницю” із захопленням. Ця гра, стверджують її учасники, має щонайменш мільйонну аудиторію поціновувачів. Це активні юнаки та дівчата, які люблять туризм, спорт, прагнуть нових вражень і є патріотами своєї країни.
– Вперше я познайомився із “Зірницею” у сьомому класі, коли мене запросили стати капітаном нашої шкільної команди. Зізнаюсь, це було трохи несподівано — тільки почав грати і одразу ж — капітан. Але було більш цікаво, ніж страшно. І я погодився, – сором’язливо розповідає 16-річний Сергій Мартинчук, учень житомирської школи №26. Симпатичний спортивний хлопець. Він, хоч і є відмінником, президентом шкільного парламенту і стипендіатом мерії, ніяковіє, коли доводиться говорити про себе. Та коли розмова стосується “Зірниці”, хлопець захопливо розповідає.
– “Я знав, що це за гра така, але навіть уявити тоді не міг, як буде складно насправді. Спочатку ми виграли районні змагання, потім — обласні. І опинилися серед тих команд, які потрапили до всеукраїнського етапу. Він проходив у Криму, в Бахчисарайському районі. Ми так раділи — попереду була цікава подорож, нові знайомства, зустрічі зі старими друзями з команд із інших міст. Ми готувалися дуже серйозно: перед поїздкою марширували так, як на справжньому параді, щоб усі були рівним строєм, готували пісню, емблему… Ну і фізично старалися. Для мене це звична справа — майже щодня на турніку, брусах займаюся, у спортзалі проводжу чимало часу. Саме фізична витривалість нам дуже знадобилася, бо випробування були дорослі, максимально наближені до реальних умов. Ми проходили воєнізовану естафету “Десант” у повному екіпіруванні — берці, камуфляж, бронежилет, дерев’яні автомати, ще й протигази! Треба було пробігти дистанцію на швидкість і витягнути на собі товариша. А це ж влітку було. Спека така, що й так дихати важко, не те що в протигазі. Насилу до фінішу добіг, ще й хороший результат показав. І вирішив, що треба тренуватися більше, щоб бути першим. Але це виявилося не найскладнішим завданням. В одному з конкурсів потрібно було виявити снайперів — намальовані таблички. Ми знайшли тільки 4. Так вже добре їх по кущах поховали, що треба бути професійним розвідником, аби їх помітити. Але в одному з конкурсів — військово-патріотичному — наша команда таки перемогла. Загалом посіли 7 командне місце на Всеукраїнському конкурсі. Ця гра загартовує, вчить бути єдиною командою, розвиває організаторські здібності, впливає на розвиток особистості. На мене – так точно вплинула! Нещодавно ми з родиною гостювали у родичів, які не бачили мене років 5. То вони сказали, що насилу впізнали мене. Кажуть, дуже змінився — змужнів. Може й так. Зараз необхідно бути мужнім, особливо у тій професії, яку я обрав — після школи буду вступати до військового інституту”.
Сергій не любить розповідати по труднощі чи сентименти. Каже, що все можна подолати, аби тільки було бажання. Варто лише обрати справу до душі. У школі на Сергія із захопленням дивляться молодші учні. Попросили його стати тренером шкільної команди “Зірниця” (в ній беруть участь учні 5-9 класів). “Навіть не ображаються, коли трохи ганяю їх, ніби по плацу”, – сміється Сергій. – Я вже не можу грати, бо за віком не підхожу, але із задоволенням ділюсь досвідом, підказую, що і як краще зробити, на що звернути увагу, щоб перемогти. Слухають з відкритими ротами”.
Активні заняття школярів з травня 2015 року проходять на затишному шкільному майданчику із зеленими газонами, новим яскравим і безпечним спортивним знаряддям, сучасними тренажерами й тенісними столами, ігровим комплексом «Джунглі». Усе це обладнання школа отримала від Фонду Кличко у рамках соціальної ініціативи «Клич друзів – граймо разом!». Тут весело і гамірно: діти прибігають сюди на перервах, проводять уроки фізкультури й займаються додатков
– “Нашій школі вже більше ста років. І вона справді унікальна, – каже директор Ірина Мечиславівна Янчук. – Поряд зі школою знаходяться важливі військові об’єкти. Через дорогу від нас – військова частина, де перебуває полк зв’язку, а тепер її розширили і розмістили тут частину 95-ї аеромобільної бригади. Сама 95-та бригада знаходиться неподалік, як і Житомирський військовий інститут імені С.П. Корольова. Свого часу школа створювалася для дітей військових. Звісно, з часом район розрісся, і сьогодні у нас навчаються всі бажаючі. Ми зберегли традиції – понад 40 років беремо участь у грі «Зірниця», виховуємо фізично здорових патріотів”. Саме директор школи відправила заявку на участь у конкурсі «Клич друзів – граймо разом!». І разом із учнями страшенно раділа, коли побачила свій навчальний заклад серед 20-ти переможців. Тепер у шкільному дворі — новий спортивний майданчик. “Він буде завантажений 16 годин на добу», – впевнена Ірина Мечиславівна.
Матеріал підготовлено для порталу «Живи активно» за сприяння Фонду Кличко. Житомирська школа №26 стала переможцем соціальної ініціативи у 2015 році та отримала від Фонду багатофункціональний спортивний майданчик. Цьогоріч Фонд встановив 20 таких майданчиків у різних областях України. Ініціатива втілюється на грант Фундації Coca–Cola.
