Україна – одна з керамічних культур світу. Ще з давніх-давен із глини виробляли предмети побуту, посуд, іграшки і прикраси. Гончарство, любов до землі і вогню – у нашій крові. До того ж ліпка – це ідеальна вправа для розвитку дрібної моторики, тому не довго думаючи ми із моїм річним сином відправилися на заняття. Викладач студії гончарного мистецтва творчої майстерні «Світлиця» Володимир КАЛЬНЕНКО виявився не лише митцем світового рівня, а і неймовірно цікавою людиною. Він розказав нам, чому робота із глиною так корисна для найменших і відкрив секрети, як зацікавити маленьких непосид.
Пан Володимир ніби зійшов зі сторінок української народної казки. Відомий скульптор, художник і дослідник життя і творчості Тараса Шевченка народився на Київщині, але як художник формувався в Петербурзькій художній академії, в якій свого часу навчався і Т.Шевченко. 1986 року, коли вибухнув Чорнобиль, Володимир Іванович повернувся до Києва, щоб тут відроджувати українське мистецтво та пропагувати естетику українського етносу. Але споглядаючи за тим, як пан Володимир працює із дітьми, забуваєш, що роботи цього всесвітньо знаного художника висять у Ватикані, в університетах Європи та Америки, що він був причетний до створення малої академії народних мистецтв. Тут, у студії , центральною фігурою є сама дитина, її бажання та схильності.
У процесі роботи нам вдалось дізнатись багато цікавого.
Чому робота із глиною так важлива для дітей?
Аура глини і вплив на дітей неймовірний! Важливо, щоб процес ліпки був наближений до народного звичаєвого мистецтва обробки глини пальчиками, без інструментів. В результаті ми досягаємо того, що дитина перебуває у світі так званої «пластичної напруги» – як у танці! Під час роботи із глиною посилюється сенсорність, мозкова діяльність, дитина перебуває у чарівному світі уявлень, фантазій та образів, казкової народної творчості.
Які навички може опанувати маленька дитина під час роботи з глиною?
В процесі заняття дитина опановує до 10 навичок сприйняття такого, здавалося б, простого матеріалу, як глина, і знайомиться із суто професійними мистецькими поняттями, як то фактурність, пластичність, об’єм, тональна та кольорова відмінність, тощо. Опанувавши найпростіші навички, навіть найменші діти можуть виготовляти неймовірні речі! Найголовніше – заохотити дитя до роботи із глиною.
І як вам це вдається?
Перші 5 хвилин заняття у нас ідуть на «включення». Старшим дітям я розказую казки і цікаві історії. Ось ви наприклад знаєте, що правильно говорити не «гончар», а «ГОРНчар»? «Горн» у перекладі це «вогонь». Тобто горнчар – це той, що чарує вогнем. Інколи можемо пошуміти: зовсім маленьких прошу закрити очі і на команду «раз, два, три!» кидаємо глину об стіл! Це їх дивує. Ще буває, прошу показати пальчики і питаюсь, чи їх раптом кицька не подряпала? А вони потім починають: а в нас не кицька, а собака… і все – є контакт! В решті решт головна мета будь-якого заняття – це досягнути дитячої посмішки.
Іноді працюємо не тільки з дітьми, а і з мамами і татами. Іноді такі тата приходять – поняття в релігії не мають, але як побачать глиняну фігуру Миколая Угодника, кажуть: і я хочу! За допомогою спеціальних форм можна і не таке зробити! Наприклад, діти часто несуть із собою додому «золоту» гривню (майже справжню)!
Які інструменти можна використовувати в процесі роботи?
Взагалі робота із глиною дуже нагадує роботу із тістом. Глина так само розтягується, вона – жива! Тому тут є різні види качалок, стеки для обрізання і надання форми виробам, формочки… Ще древні греки знали, що гіпс та глина не приєднуються, тому зручно використовувати саме гіпсові формочки. Можна навіть взяти масажер дерев’яний і теж зробити ним якусь фактуру – це завжди подобається дітям. Головне, слідкувати, щоб все було в радість і не перенапружувати маля. У мене таке правило: червоні щоки – значить, час закінчувати.
А чим відрізняється робота із глиною від роботи із пластиліном?
З пластиліном все просто: приліпив деталі виробу одну до одної – і вже є тобі пташечка! У роботі з глиною так не пройде: через 5-10 хвилин глина підсохне і деталь відпаде. Тому у глині все органічно з’єднано. Ми займаємося не причіплюванням одне до одного, а видозміною форми. А це – розвиток дрібної моторики, що є надзвичайно важливим у дитячому віці.
Готові роботи потім якось декоруються?
Спочатку виріб опалюється у спеціальній установці – муфелі – при 900⁰C, можна зробити глазурування виробу (при 1200 ⁰C), використати гончарні фарбники. В результаті дитина своїми руками здатна створити справжні шедеври – іграшки, свистунці, підсвічники, медальйони…
Ну медальйона ми з Леонідом поки що не зробили, але дитя годину навіть не пискнуло! Торкалося, розглядало глину різного кольору, відщипувало шматочки і звісно, намагалося їх з’їсти! Головне, що за пару хвилин із початку заняття «найдоросліший клієнт» вже не боявся ні глини, ні пишної бороди пана Володимира, а готовий був поринути у чарівний світ гончарства.
Спілкувалася Галина Теличук
