Підвищений рівень калію у крові людини називають гіперкалемією . За результатами аналізу показник понад норми має становити 5,0 мг-екв/л. Зазвичай гіперкалемія не проявляється жодними симптомами, тому розпізнати її одразу буває важко, аж поки стан не погіршиться.
Симптоми підвищеного рівню калію
Різке підвищення рівня калію у крові має більш серйозний плив на людину, ніж хронічна гіперкаліємія. Однак обидва стани можуть бути небезпечними й спричинити серцевий напад, параліч. Хронічна гіперкаліємія супроводжується меншою кількістю симптомів. За гострої форми найпоширенішими є м’язові слабкість, біль або судоми, загальне відчуття слабкості або втоми, нудота, утруднене дихання, незвичне серцебиття, біль у грудях.
Причини підвищеного рівню калію
Ризик гіперкаліємії підвищується з віком, а також частіше спостерігається у чоловіків. Існують різні причини гіперкаліємії:
- хронічна хвороба нирок: за наявності цієї патології нирки не можуть адекватно виводити калій з організму;
- неконтрольований, нелікований діабет: нестача інсуліну може викликати гіперкаліємію;
- прийом деяких ліків: нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), такі як ібупрофен і напроксен, деякі діуретики, циклоспорин, триметоприм, блокатори ангіотензинових рецепторів, β-блокатори, антагоністи кальцію, сукцинілхолін, дигоксин, гепарин і манітол підвищують рівень калію у крові;
- захворювання серця: ризик гіперкаліємії вищий за наявності застійної серцевої недостатності, артеріальної гіпертензії, серцевого нападу в минулому, при прийомі відповідних препаратів;
- травма: пошкодження тканин може призвести до зміни рівня калію;
- гіпоальдостеронізм: за недостатнього вироблення гормону альдостерону ймовірний розвиток гіперкаліємії;
- вроджена гіперплазія наднирників: рідкісна хвороба, що виникає внаслідок мутації генів, яка своєю чергою призводить до зниження рівня альдостерону;
- надмірне надходження калію до організму, пов’язане із прийомом медикаментів або дієтою, може викликати гіперкаліємію;
- псевдогіперкаліємія зумовлена виходом калію із клітин під час забору крові або інших маніпуляцій, що викликають гемоліз; як наслідок, відбувається руйнування еритроцитів та, відповідно, зменшення концентрації сироваткового калію.
Діагностика та лікування підвищеного рівню калію
У разі гострої гіперкаліємії потрібно перевірити функцію нирок, серця і сечовивідних шляхів, рівень води в організмі, частоту серцевих скорочень за допомогою електрокардіограми. При хронічній форми слід виконати звичайні лабораторні обстеження, як-то аналіз крові й сечі, вияснити, чи не приймає людина ліки, що підвищують рівень калію.
Оптимальна терапія залежить від ступеня тяжкості стану. При гострій гіперкаліємії, яка часто є наслідком травми, частіше за все призначають швидкодіючий діаліз та внутрішньовенні препарати для зниження рівня калію у крові. Так, застосовують ін’єкції кальцію, інсуліну й глюкози. Альбутерол не для всіх діє ефективно, деяким людям його призначають разом з іншими методами терапії.
Хронічна форма зазвичай передбачає, що нирки не працюють належним чином, і тоді потрібне відповідне лікування. Також серед терапевтичних стратегій зміна ліків, відміна НПЗП та зменшення споживання калію. Петльові діуретики можуть бути корисним для лікування деяких типів хронічної гіперкаліємії.
Профілактика підвищеного рівню калію
За наявності в людини підвищеного ризику гіперкаліємії варто обмежувати вживання продуктів, які містять багато калію. Це картопля, зокрема солодка (батат), томатна паста, листя буряка, біла квасоля, йогурт, консервовані томатні продукти, палтус, тунець, тріска, морквяний і томатний сік, кісточкові фрукти, особливо чорнослив, абрикос, персик тощо.
У цілому ж консультація лікаря – перший крок до запобігання гіперкаліємії та пошуку ефективного лікування.
За матеріалами www.medicalnewstoday.com
Читайте також:
