Хто день починає з зарядки – у того здоров’я в порядку!

Коли в’їжджаєш у Карпилівку, що на Волині, відразу кидається у вічі величезна кількість дітей у селі. Купками по двоє-троє, величезними юрбами та поодинці – щохвилини й звідусіль чуєш веселий дитячий сміх. Це село – справжній чемпіон України з дітонародження: десять-дванадцять дітей у сім’ї тут – звичайна річ. Саме з Карпилівки славнозвісна родина Фенів, що має 18 дітей.

Школа, як для такого села, просто велетенська, зараз тут навчається близько півтисячі учнів. Майже три чверті дітей – з багатодітних сімей. На порозі навчального закладу зустрічаю директора Валентину Василівну Тарасюк. Урочисте відкриття нового спортмайданчика ще не почалося, то ж маємо час на невеличку екскурсію.

Дуже рада, що в нашій школі сьогодні таке свято. Я добре пам’ятаю, як учили дітей по п’яти різних будівлях по всьому селу. Потім, п’ятнадцять років тому, в нас з’явилась нова школа, в 2012 році – новий спортзал, їдальня, а тепер, як завершальний акорд, за допомоги Фонду Кличко і Фундації Кока-Кола і новий спортмайданчик, – прямуючи коридорами школи розповідає директор закладу. – Це дійсно свято для наших дітей, бо спорт вони люблять і з задоволенням ним займаються. Випускний клас взагалі має спортивний напрямок, у них заняття на спортмайданчику кожного дня.

Виходимо надвір. Школярі наче мавпочки купами висять на новеньких спортивних спорудах. Лазять, підтягуються, бігають один за одним – весело! Енергія б’є через край, де там змушувати чи мотивувати, цій малечі тільки того й треба було – новенький яскравий спортмайданчик. Підходять старшокласники – малеча розступається, уважно слідкує за виконанням вправ. Потім намагаються повторити, стараються. І пішло вже справжнє змагання!

Скільки разів підтягуєшся? – питаю одного з хлопців.

Поки що тільки десять. Але це я ще форму не набрав, влітку ми кожен день на вулиці з хлопцями займаємося і до вересня разів п’ятнадцять буде. Тепер на цей майданчик будемо приходити, тут і бруса, і кільця, а не тільки турнік, класний майданчик!

Вирушаю шукати викладача фізкультури. Їх в школі, як мені вже розповіли, троє. Натрапляю на найдосвідченішого, він у школі працює вже більше двадцяти років.

Я ставлю собі за мету сформувати в учнів уміння і навички самостійних занять з фізичної культури у повсякденному житті. Щоб це стало гарною звичкою і їхнім справжнім супутником на все життя, – каже Олег Сергійович Шнит. – Хто день починає з зарядки – у того здоров’я в порядку! Отакий у мене принцип. Впроваджую його, насамперед, власним прикладом. Хоча більшості наших дітей це й пояснювати не треба – займаються залюбки. А новий майданчик – саме те, що треба. Влітку тут кожен вечір буде повно дітей!

Прощаюся з карпилівцями і збираюся їхати далі до Тернопільської області. Але всю дорогу не покидає думка – це ж яке здоров’я треба мати, щоб стільки дітей виростити? Може, в тому й секрет, що спортом займаються? Дійсно, в таких селах повинно бути якомога більше спортивного обладнання.