Відкриття спортмайданчика в Гельмязіві (Черкаська область) на прохання директора школи Олександра Віталійовича Денисенко почалось на годину раніше ніж звичайно. В цей день діти складали останній іспит і свято спорту, що організували Фонд Кличко і Фундація Кока-Кола, стало ще і святом початку довгоочікуваних літніх канікул. Можете собі уявити настрій учнів, які після останнього в цьому році уроку прийшли відкривати свій новий шкільний спортмайданчик.
Ще здалеку, на підході до шкільного двору чутно гучну музику. Підходжу ближче, завертаю за ріг і вдалині бачу величезну юрбу дітей, що стовпились біля імпровізованої сцени. Щось цікаве там відбувається. Поспішаючи, наздоганяю хлопця, який теж спізнюється на відкриття. Сашко навчається у випускному класі, сьогодні складав останній екзамен з біології.
– Гарна в нас школа, що вам сказати. Ще не закінчив, а вже скучаю, – щиро говорить хлопець.– Спортмайданчик новий ось побудували, сьогодні відкривають. Шкода, що не було такого, коли я навчався. Та нічого, буду приходити на вихідних у теніс пограти, на турніку позайматись. Вчителів фізкультури взагалі в нас два, але зараз тільки один працює. Олександра Володимировича призвали в армію, тож з нами тільки Катерина Ігорівна лишилась. Важкувато їй було більше двадцяти класів вести, вона молода, прикольна, серйозно спортом займається, ми її любимо. Але почекайте, це ще не все – у нас директор школи – кандидат у майстри спорту з легкої атлетики, він з нами футболом займається, історію читає, а раніше фізкультуру викладав
Оце вже цікаво, перший раз таке зустрічаю. Директори шкіл, які мені траплялись в цій подорожі та і взагалі в житті – поважні серйозні педагоги, фахівці з точних та гуманітарних наук. А тут – футбол, кандидат в майстри спорту, дійсно незвично. Тож відразу прямую шукати директора.
– Спортзал наш дуже маленький, там хіба що в волейбол можна грати. Новий майданчик допоможе вирішити цю проблему, дітям буде чим зайнятись на свіжому повітрі, особливо початковим класам. Він для них просто ідеально підходить. А взагалі наша мрія, у всякому разі моя особиста, та й діти, я думаю, будуть не проти – футбольний майданчик зі штучним покриттям на свіжому повітрі, – переводить розмову до свого улюбленого виду спорту Олександр Віталійович. – Ми постійні чемпіони району з футболу, ставали і чемпіонами області, тож, гадаю, довели, що будемо його використовувати за призначенням. Дуже важливо пропагувати спорт серед молоді – і на рівні держави, і власним прикладом – але коли немає де цим спортом займатися, то все це марно.
Олександра Віталійовича запрошують до слова і, поспішаючи на сцену, він радить мені поспілкуватись з учителем фізкультури Катериною Запісочною. Вона теж кандидат в майстри спорту, і спортивні здобутки в неї чималі. Прямуючи до маленької тендітної дівчини, на яку вказав директор, намагаюсь угадати, з якого ж виду спорту ще один кандидат у майстри в цій школі. Гімнастика? Теж легка атлетика? А от і ні. Катерина – чемпіонка України 2009 року у ваговій категорії до 48 кілограм з пауерліфтингу.
– З кожним роком все більше стає дітей, що займаються в спецгрупах, за станом здоров’я вони не можуть займатись разом з усіма. Спина, легені, серцево-судинна система – хвороб вистачає. Займаюсь з ними зарядкою, намагаюсь заохотити більше рухатись. Не можуть пробігти – хай пройдуть пішки, хоч якась користь. Треба з цим щось робити, бо росте зовсім хворе покоління, – з сумом розповідає вчитель фізкультури. – Ми намагаємось докладати всіх зусиль, щоб це хоч якось виправити. Добре, що директор наш сам спортсмен, дуже серйозно ставиться до уроків фізкультури, вникає в усі проблеми, завжди може порадою допомогти. Це, звичайно, більш відповідально, але і цікавіше теж.
До речі, закінчила Катерина Переяслав-Хмельницький педагогічний університет і цим пишається, бо саме в ньому навчались славетні брати Клички. Каже, це найкращий приклад для того, щоб повірити в свої сили, не лінитися докладати зусиль, адже тільки так досягають найвищих висот в спорті!
спеціально для “Живи активно!”
