Олена Калянова чує від маленької доньки такі слова щоразу, коли одягає її в одну зі спеціально створених дитячих суконь. Ідея створювати дитячі образи й втілювати їх у тканині з’явилася не так давно, хоча шити Олена любила завжди.
– Олено, як виникла ідея створювати дитячі наряди?
– Почнемо з того, що я завжди шила – ще змалку. Спочатку мені допомагала мама, а пізніше все робила сама. Втім, тоді це було не стільки захопленням чи розвагою, скільки необхідністю. Я росла худенькою, високою дівчинкою, і одяг, який тоді можна було купити в магазинах, часто не пасував – рукави й штанини були надто короткими. Тому спочатку з мамою, а потім і сама навчилася переробляти, перекроювати, перешивати. Гадаю, це й стало серйозним поштовхом для справжньої творчості.
– А якщо щодо професійного навчання? Ви не стали здобувати спеціальної освіти?
– Ні, за фахом я лікар. Що ж стосується шиття, у цій справі я самоук, навіть жодних спеціальних курсів не відвідувала. Коли була підлітком, у цьому питанні мала єдиного порадника – журнал «Бурда Моден». Редакція оголошувала конкурси зі створення моделей, я хотіла взяти в них участь, готувалася, але жодного разу так і не відправила свою модель до Німеччини. Втім, багато чого навчилася. «Школа» цього журналу була для мене наукою крою та шиття, бачення виробів, навчила технічних і дизайнерських прийомів, підказала можливості моделювання, способи роботи з різними матеріалами. Тож усі необхідні навички я здобула самотужки.
– У Вас досить високі вимоги до себе і якості своєї роботи…
– Я це називаю «комплексом відмінниці» – усе має бути зроблене дуже добре. Такий підхід мені не заважає, навіть допомагає. Я люблю створювати якісні вироби, причому задоволення приносить і процес, і результат. Хоча, маю визнати, в мені змагаються два сильних бажання: зробити все швидко і зробити все дуже якісною. Я буквально палаю ідеєю, горю бажанням перетворити віртуальне на реальне. І, водночас, намагаюся зробити все якісно, продумати всі деталі та елементи.
– Ви приділяєте деталям багато уваги, причому весь декор на сукнях – ручної роботи. Це захоплення також родом із Вашого дитинства?
– Так, я завжди любила різні види рукоділля, і зараз знайшла чудову можливість згадати і вдосконалити свої навички. Особливість дитячого або підліткового святкового вбрання в тому, що воно має бути оздоблене. Я люблю оздоблення, а дорослий одяг цього, так би мовити, не терпить. Водночас, дівочий образ доповнюється квітами, бантами, тасьмою, стразами. Крім того, образ не буде повним без аксесуарів. Тому я, створюючи сукню, вигадую до нього й прикраси для зачіски, іноді використовую браслети. Тобто, намагаюся створити яскравий образ, в якому дівчинка почуватиметься справжньою королевою. Це справді вдається! Я зрозуміла це завдяки своїй донці. Вона ходить у пишній сукні, обертається навколо себе і каже: «Мамо, я – королева!» Це найвища оцінка моєї творчості.
– Маленькі дівчатка дуже непосидючі. Як Ваша дочка почувається в святковій сукні? Може в ній бігати, бавитися?
– Усі мої сукні-образи створені для використання в реальному житті. Гарна сукня або костюм потрібні маленькій дівчинці не рідше, ніж її мамі. Батьки беруть із собою дитину на свята (наприклад, на весілля), влаштовують дитячі святкування, дні народження. В усіх випадках дівчатка хочуть бути гарними й нарядними. Якщо мама крутиться перед дзеркалом, готуючись до виходу в світ, то й донька хоче так само. Мої сукні не обмежують рухів, в них немає складних застібок або корсетів. Усе дуже просто і, водночас, ефектно. Причому не тільки в реальності, але й на фотографіях.
– Цей момент Ви теж враховуєте, створюючи сукні?
– Від початку я вигадувала ці сукні як образи для фотосесій моєї дочки. Я хотіла зупинити ці чарівні миті, щоб побачити, як вона росте, як змінюється, і вирішила створити для неї цукерно-квіткові сукні, в яких вона буде, немов справжня королева. Тобто я одразу передбачала, що ці сукні мають бути дуже ефектними на фотографіях та відеозапису. Я вигадувала фантастичні образи, втілювала їх, розуміючи, що нічого схожого я не бачила ані в журналах, ані, тим більше, в салонах оренди святкового одягу. Стандартні «прокатні» сукні на дитячій фігурі мають неоковирний вигляд, бо ж фігура маленької дівчинки або дівчинки-підлітка – це аж ніяк не фігура дорослої жінки. Крім того, те, що переважно пропонують в салонах прокату – це сукні, створені за доступними викрійками, із недорогих тканин, деталі в них переважно приклеєні, а не пришиті, тому часто відриваються в процесі використання. Мене це не влаштовувало, я не хотіла, щоб мою доньку фотографували в тій же сукні, в якій сфотографовані десятки інших дівчаток. Це бажання, досвід крою та шиття, прагнення творити підштовхнули до створення справжньої колекції суконь. Зараз їх близько двох десятків.
– Коли Ви встигаєте їх створювати? Невже ночами?
– Ні, я щиро переконана, що вночі треба спати й набиратися сил та енергії для творчості. А творити краще вдень. Зараз я в декретній відпустці, тому використовую вільний час саме для створення своєї колекції. Багато хто заперечить мовляв, з маленькою дитиною вільного часу не буває. Дозвольте не погодитися. Якщо правильно організувати час, планувати всі справи, то можна встигнути і позайматися з дитиною, і виконати звичні домашні справи, і знайти час для творчості. Коли дитина спить, я близько двох годин можу присвятити шиттю. Якщо донька зайнята чимсь, що не вимагає моєї участі, я також можу займатися своїми справами. Загалом на створення однієї сукні у мене йди близько тижня.
