Жахи стоматології минулого
Ідучи до стоматолога, людина 21 століття не розраховує на те, що їй вириватимуть зуб без анестезії чи вставлятимуть зуби інших людей, як це робили племена майя. «Живи Активно!» прослідкував, як розвивалася стоматологія із найдавніших часів до сьогодні.
Стоматологія до нашої ери
Повернімося в сьоме тисячоліття до нашої ери. Тогочасні стоматологи не придумали нічого кращого, ніж лікувати карієс інструментами для обробки дерева. Якщо ж зуб не підлягав ремонту, його просто виривали. Для створення нових зубів використовували срібло, кістки слонів і других тварин, а нерідко і справжні людські зуби. А щоб новий зуб добре тримався, його просто прикручували за допомогою шовкової нитки або щільно скрученої пружини. Часто, щоб не пошкодити конструкцію, перед їжею вставний зуб знімали, а потім знову прикріплювали на місце.
І навіть через два тисячоліття ситуація не змінилася.
Наприклад, шумери були переконані, що причина будь-яких стоматологічних проблем – маленькі черв’яки, які подорожують ротовою порожниною і пошкоджують зуби. Записи стародавніх лікарів свідчать, що були випадки, коли стоматолог висмикував нерв, думаючи, що то хробак. Кілька таких спроб посіяли перші сумніви: пацієнт не задоволений, а значить, щось пішло не так… Аж поки в 1700 роках нашої ери теорія не була спростована.
До речі, першим із відомих професійних стоматологів був єгиптянин на ім’я Хеси-Ре, який жив близько 3000 р. до н.е. На його могилі був викарбуваний надпис: «Найкращий із тих, хто мав справу з зубами».
Стоматологія нашої ери
Мислителі Стародавньої Греції, такі як Гіппократ і Аристотель, описували процес лікування зубів, як кровавий і болісний. І от чому. Греки вважали, що будь-який зуб, який викликає біль, повинен бути негайно видалений. А виривали його за допомогою металевих щипців, що часто навіть не поміщались у роті.
Цікаво, що в Середньовіччі фахівцями із лікування зубів були не дантисти, а звичайні перукарі. І вперше така перукарня (і за сумісництвом стоматологічний кабінет) запрацювала ще в 14 столітті. Ці «професіонали» за допомогою щипців видаляли один зуб за іншим, турбуючись хіба що про власний заробіток, і аж ніяк не про самопочуття своїх клієнтів.
Якби ви жили у 15 столітті нашої ери, то могли б потрапити на прийом до римського лікаря Арчігенеса. Це він робив ліки із смажених дощових черв’яків і розчавлених яєць павуків, які потім закладав у просвердлену дірку в зубі. Імовірно, це був би перший і останній візит до такого винахідливого і… середньовічного дантиста.
Помітний прогрес відбувся між 1650 і 1800 роками, коли в медицину прийшов батько сучасної стоматології П’єр Фошар (Pierre Fauchard). Саме цей французький лікар започаткував використання пломб, винайшов спосіб вирівнювання зубів і довів, що основна причина карієсу – цукор.
А вже в 1840 році був відкритий перший стоматологічний центр освіти – Балтиморський коледж стоматологічної хірургії. Відтак неосвічених стоматологів-катів ставало менше, і з’являлося все більше висококваліфікованих спеціалістів, частина з яких згодом утворила одну з найбільших тематичних організацій – Американську стоматологічну асоціацію (ADA).
Перша зубна паста і щітка
Хто би міг подумати, що перше масове виробництво зубної пасти було налагоджено тільки в 1873 році всім відомою компанією Colgate.
А от сучасна зубна щітка з’явилася на ринку дещо пізніше, після того як її – 1885 року запатентував американський стоматолог Хірам Ніколс Уодсуорт. І тільки згодом наука об’єдналася з маркетингом, що в 1939 році дало життя першій електричній зубній щітці.
Звичайно, це не означає, що раніше люди чистили зуби пальцями. Першими використовувати зубні щітки (якщо так можна назвати дерев’яні палички з наконечниками із шкіри свині) почали ще стародавні китайці.
Як довго у нас не було анестезії
Як ви здогадалися, у більшості стоматологічних кабінетів (особливо в тих, які розташовувалися в печерах первісних людей) не було анестезії. Вона з’явилася тільки в 1830-х роках.
До цього у 1780-х роках відомий хімік Джозеф Пріслті вперше отримав закис азоту, який згодом почали використовувати в якості інгаляційного знеболюючого засобу. І все було б гаразд, якби не його найвідоміший побічний ефект – виражене емоційне збудження і нестримний сміх. Цей «звеселяючий газ» буд популярним впродовж наступних 50 років, і в 1863 році був об’єднаний з киснем, ставши одним із основних засобів короткочасної анестезії. Незабаром на його основі були розроблені місцеві анестетики.
Довгий час (до 1900-х років) також використовували кокаїн. Вірогідно, перші підозри з’явилися тоді, коли абсолютно здорові пацієнти почали звертатися до лікарів за новими порціями препарату.
В пошуках альтернативи хіміки намагалися створити синтетичний аналог кокаїну, але їх спроби довгий час не вдавалися. Аж поки в 1905 році німецький хімік Альфред Эйнгорн не виявив новокаїн, який став справжнім проривом у розвитку безболісної стоматології.
Підготувала Ася Дан
