Що стосується гігієнічних норм, корисною є лише вода, оптимально збалансована за своїм хімічним складом, адже надлишок або нестача певних елементів негативно впливає на здоров’я людини. Багато про що можуть сказати наші смакові враження та оцінка зовнішнього вигляду води. Якісна вода має бути абсолютно прозорою і «смачною» – жодного запаху чи присмаку.
Наприклад, висока жорсткість води (підвищений вміст солей кальцію і магнію) може призвести до виникнення так званих «кам’яних захворювань» (сечокам’яна, нирковокам’яна, жовчнокам’яна хвороби), а також подагри. Така вода даватиме сильний накип при нагріванні.
Надлишок заліза ви помітите завдяки специфічному кольору, присмаку такої води і осаду.
Однак навіть оптимально збалансована за своїм хімічним складом вода може бути забрудненою – містити патогенні мікроорганізми і побічні продукти людської діяльності, зокрема радіоактивні і токсичні хімічні речовини. У питну воду можуть потрапити іони важких металів, сполуки фосфору і сірки, пестициди, нітрати, нітрити, барвники, ПАР, нафтопродукти, феноли тощо.
Тому кришталева прозорість води і відсутність запаху і присмаку – вже є гарантією непоганої якості води.
Чому ми не п’ємо з-під крану
В основному, українці споживають воду з поверхневих джерел (річок, озер та водосховищ; насамперед – з річок Дніпро і Дністер), однак практично всі поверхневі, а де-не-де і підземні води в Україні є забрудненими: близько 70% всієї питної води, яка постачається у наші домівки, не відповідає встановленим санітарним нормам.
Причина є досить банальною для нашої країни: очисні споруди і технологія очищення води застарілі і не оновлюються, водопровідне і каналізаційне обладнання зношене – в результаті до питної води потрапляють небезпечні бактерії та віруси. Хлорування, яке є найбільш дешевим методом очищення води в Україні, призводить до утворення у воді надлишкового хлору – вода набуває неприємного смаку і запаху, а також жовтуватого кольору. Альтернативні способи очищення питної води – озонуванням та ультрафіолетом, як завжди, лише у планах.
Вирішуємо «водну проблему»
Ті, хто дбають про своє здоров’я та здоров’я своєї родини, виходять із ситуації по-різному: фільтрують водогінну воду, набирають її зі свердловин, купують у бутильованому вигляді у виробників, яким довіряють.
Домашні фільтри.
Декілька ступенів очищення дозволяють очистити воду від механічних часточок, хлористих та інших органічних сполук, затримати солі металів,тощо. Недоліком є те, що фільтри погано справляються з мікробами – при тривалому використанні вугільний фільтр сам стає джерелом бактерій – їх потрібно регулярно міняти. Мембранні фільтри, в свою чергу, забезпечують повне очищення води, але демінералізують її – така вода не шкідлива, але і не корисна.
Міські бювети.
Якість води у них залежить від місця розташування свердловини, її глибини і рельєфу: чим глибше залягання води – тим вона чистіша. Однак реалії такі, що вода в бюветах є невисокої якості через забрудненість труб, якими вона подається – адже чистять їх не так часто, як хотілося б. Так само рідко проводяться лабораторні дослідження бюветної води – тому не можна сказати, що цей варіант є абсолютно безпечним. Якщо ви все ж набираєте воду з бюветів, візьміть собі за правило спочатку дати стекти застійній воді.
Бутильована артезіанська вода
Це вода, що знаходиться в глибинних пластах Землі (на глибині 100-300 м), розлита у пляшки. Вона утворилася дуже давно через геологічні рухи земної кори. На відміну від часто забруднених ґрунтових вод, розташованих на глибині від 5 до 50 м, артезіанська вода абсолютно чиста і до того ж насичена такими важливими для організму людини елементами, як фтор, залізо, магній і кальцій. Звісно, така вода також очищується – від надлишку заліза, а також від глини і піску, але у ній залишаються солі, що відіграють важливу роль в утворенні кісткової маси та фізичного розвитку організму.
А щоб бути впевненим, що вода у бутлі не набрана з тієї ж іржавої водопровідної труби, довіряйте лише перевіреним виробникам.
Читайте також:
