Ви, мабуть, давно визначилися з власним хронотипом. Але незалежно від того, сова ви чи жайворонок, зрозуміти представників протилежного табору однаково важко.
Жайворонки традиційно вважають сов лінивцями, які недостатньо організовані для того, щоб заснути вчасно і не страждати зранку. Сови ж дивуються тому, що жайворонкам навіщось потрібно прокидатись з сонцем і збентежені їх всепоглинаючою диктатурою (робочий день, що починається о 8 ранку – це ж просто жорстоко!).
Хто правий і чи справді хронотип – це просто виправдання для власної неорганізованості? Поділимося думками представників обох таборів.
.jpg)
Ірина:
«Я на 100% жайворонок. Це мій стиль і спосіб життя. Звичку до нього мені допомогла виробити бабуся, з якою я жила з самого дитинства. Вона все життя прокидалась з птахами, щоб встигнути зробити якнайбільше, але і засипала з ними, щоб набратися енергії на наступний нелегкий день. От і я така. Доки чоловік прокинеться, щоб збиратися на роботу, я вже кілька годин як на ногах, навіть втомитися встигаю (сміється)».
Лілія:
«Працюю офіціанткою і зрозуміла, що я жайворонок, відразу після виходу на першу нічну зміну. Було занадто важко налаштуватися на роботу, а об 23:00 очі взагалі почали злипатися. Всі думки – про улюблене ліжко і наскільки солодко на ньому спати. На жаль, я абсолютно не вмію адаптуватися до нічного графіку і способу життя. Пощастило, що мій роботодавець ввійшов у моє становище: більше денних змін – ніяких нічних».
Євген:
«Мені пощастило, що я жайворонок. Адже сучасний ритм життя призначений більше для нас. Я без проблем прокидаюсь о 6 ранку, відразу йду на пробіжку, потім ситно снідаю і о 8 вже на роботі. З 9 до 11 ранку – пік моїх творчих можливостей, тому до обіду я вже трохи втомлююсь. Друге дихання відкривається десь о 16:00, тоді дороблюється основний масив роботи, яка у програмістів, на жаль, сидяча. А після закінчення робочого дня в мене залишається час для прогулянок, тренажерного залу та зустрічей з друзями. О 22:00 всі справи вже зроблені і я чудово висипаюсь».
:.jpg)
Ігор:
«У нашій сім’ї я жайворонок, а моя дружина – сова. На щастя, нам це не заважає, хоча я чув, що різні хронотипи – часта причина розлучень. Я прокидаюсь о 6, трішки граю в комп’ютерні ігри, готую коханій сніданок і каву, адже хочеться дати їй можливість ще трішки поспати. Вона ж натомість готує мені вечерю, коли я пізно приходжу з роботи і в мене вже немає ні на що сил. Різні хронотипи в нашому випадку – просто ще одна можливість потурбуватися одне про одного».
Мар’яна:
«Я сова, якій доводиться підлаштовуватися під робочий графік жайворонків. І це жахливо. О 8 ранку мій організм абсолютно не налаштований на працю, він хоче спати. Доводиться заливати в себе 2-3 склянки кави, щоб не засипати на робочому місці. Енергія зявляється лише після обіду, доводиться затримуватися, щоб надолужити час, втрачений зранку. Зате ввечері і вночі енергії надміру. Хочеться щось робити, вчити, творити. Може, варто змінити роботу?»
Олександр:
«Я музикант, і саме вночі пишеться найкраща музика. Добре, що студія працює цілодобово і я сам собі формую графік роботи. Уявляю, наскільки важко працювати зранку, особливо людям творчих професій.
Мені подобається вести нічний спосіб життя. Вночі і друзі відвертіші, і розмови цікавіші».
Чи варто себе ломати, підлаштовуючись під інший хронотип? Дізнаємось думку експерта.
Анна Герасимчук, психолог:
