Окрім загальновідомих – підліткового та середнього віку, впродовж життя ми долаємо ще не один кризовий період. Будь-які перехідні моменти у житті, зміни ролей (роль учня/студента, дружини/чоловіка, підлеглого/керівника) впливати на наш внутрішній стан.
Психолог Е. Еріксон визначає вісім психосоціальних криз, які є специфічними для кожного вікового періоду. І те, як людина переживе кожну із них (із загостренням чи без) залежить розвиток особистості в соціумі.
1. Криза довіри-недовіри (перший рік життя).
Людина думає: «Світ холодний, мама – тепла. Вона мене любить. З нею добре і затишно. Коли її немає, мені страшно і я плачу…»
Це означає: якщо у цей період ми не відчули достатньо захищеності, або нам не вистачило тепла батьків, це може проявлятися у недовірі та невиправданих сумнівах до оточуючих вже у дорослому віці.
2. Автономія (2-3 роки).
Людина думає: «Раніше я думала, що на цьому фото якась дитина, тепер я знаю, що це я. Вчора мені вперше стало соромно, коли тато на мене сварився. Мені хочеться стільки всього спробувати зробити самостійно, але я чомусь вагаюся, бо це складно…»
Це означає: у цьому віці починається процес самоусвідомлення, а також ми засвоюємо конкретну модель поведінки, яка формується під впливом авторитетів батька та матері. Тому, якщо у вас є дворічні діти, приділіть особливу увагу вашій поведінці, словам, вчинкам!
3. Ініціативність (3-6 років).
Людина думає: «Я – дівчинка, а не хлопчик. Я хочу бути красивою, як мама, тому часто беру її речі. Якщо мені чогось хочеться, я можу заплакати – і тато мені це дасть…»
Це означає: діти, на відміну від дорослих, піддаються неусвідомленим мотивам, почуттям і бажанням. У цей період людина повинна зрозуміти, що керуватися потрібно не лише власними інтересами, інакше криза 3-6 років може породити справжнього егоїста.
4. Комплекс неповноцінності (7-12).
Людина думає: «Я сама!»
Це означає: основним симптомом кризи семи років є некерованість та замкнутість в собі. Дитина хоче здійснювати суспільно корисну діяльність, чим намагається наблизитися до дорослих. Часто має місце симптом «гіркої цукерки», що обумовлений бажанням приховати внутрішнє (а часом і фізична) відчуття болю і страху. Наприклад, коли дитина виявляє готовність до школи, а психічно може бути до цього не готовою. Важливо надати відносинам нового змісту: говорити з дитиною серйозніше, майже як з дорослим, цим самим надаючи їй значимості.
5. Ідентифікація – індивідуальна сірість (12-18 років).
Людина думає: «Мене ніхто не розуміє… У мене постійно змінюється настрій, на обличчі з’явилися прищі… Мене дратують мої родичі, які нібито все знають. Мені комфортно лише в компанії.»
Це означає: зміна гормонального фону слугує джерелом найрізноманітніших проблем. У цьому віці більшість підлітків отримують перший інтимний досвід. Якщо він буде негативним, це може проявитися у гіперсексуальності, або навпаки – несприйнятті близькості. Для батьків особливо важливо зберегти авторитет, оскільки ціннісна орієнтація у цьому віці, як правило, спрямована на друзів.
6. Комунікабельність-ізольованість (20-30 років).
Людина думає: «Я – доросла і самостійна. Мені пора вирішувати. Але це так складно. Батьки майже не допомагають. Друзів стало менше. І любов не схожа на ту, яка в кіно…»
Це означає: несприятливі умови для самореалізації, розчарування в коханні/роботі/деяких життєвих цінностях призводять до відчуття самотності й непотрібності. Якщо попередні кризи людина переживала з ускладненнями, у цей період вони можуть нагадати про себе
7. Занурення в себе (30-60 років).
Людина думає: «Будинок, робота, дружина, діти… Невже це те, чого я хотів? У цьому сенс мого існування? Ні! Я завжди мріяв стати барабанщиком!»
Це означає: як не дивно, на цей період випадає найбільша (після підліткового) частка суїцидів. Це зумовлено тим, що уявлення про життя, яке склалося впродовж 20-30 років, часто не відповідає дійсності. Така криза має умовну назву «тридцяти років», але може наступати як раніше, так і пізніше. Для чоловіків характерні розлучення, зміна роботи або способу життя, придбання дорогих речей, зміна сексуальних партнерів. Жінок, які раніше повністю віддавалися сім’ї, тепер починають концентруватися на кар’єрі, і навпаки.
8. Задоволення від прожитого життя – відчай (за 60).
Людина думає: «Найкраще вже позаду. Я – тягар для своїх близьких. І ці кляті окуляри, куди я їх поклала? На пенсії зовсім нічим зайнятися: мені не подобаються нові сусіди…»
Це означає: це час підведення підсумків, переосмислення власного «я», усвідомлення безповоротності часу. Старіння власного тіла часто викликає байдужість до себе, або навпаки – зацикленість на своєму здоров’ї. Літні люди вимагають не менше уваги, ніж діти.
Деякі психологи переконані, що кризи – це болючі та шкідливі процеси, інші ж навпаки стверджують, що це норма. Тому не поспішайте ставити собі діагноз! Адже, непорозуміння в родині, конфлікти з колегами чи другою половинкою, зміни настрою, відчуття безнадійності та спустошеності – це всього лиш ознаки того, що ви перебуваєте на порозі змін. Адже кожна нова криза, як нова сходинка, не обов’язково веде вниз. Недарма, китайський ієрогліф, що позначає поняття «криза», розшифровується як «небезпека» і як «можливість».
Підготувала Ася Дан
