Чому не можна говорити дитині погане про іншого з батьків (навіть якщо дуже хочеться!)

Це важливо!

Розлучення – це важко, однак інколи зовсім неминуче. Ще складніше розлучатись, коли у вас є дитина. Синдром батьківського відчуження проявляється, коли один з батьків намагається налаштувати дитину проти іншого в агресивній й інколи надмірно негативній формі. Претензії й проблеми можуть бути перебільшеними, нереалістичними й надуманими.

Вперше поняття батьківського відчуження з’явилось в роботах американського психолога Річарда Гарднера в 1980-х роках. Батьківське відчуження може проявлятися через критику, їдкі коментарі, зауваження й звинувачення одного з батьків іншого на очах у дитини. Крім цього, один з батьків може заважити дітям зустрічатись з іншим через вигадані причини.

“В моїй клінічній практиці частіше за все відчужує дітей мати, яка намагається налаштувати дитину проти її батька”, – пише Хайтлер. – “Однак я зустрічала й багато сімей, в яких батько намагався налаштувати дітей проти матері. Один з батьків який відчужує – це, як правило, менш емоційно здорова людина в парі й нерідко більш платоспроможна, тому що може собі дозволити юридичну підтримку”.

Сумна правда полягає в тому, що батьки, які намагаються зруйнувати природну прив’язаність дитини, наносять їй сильні психологічні збитки й порушують її право отримувати любов та турботу від обох батьків.

Один з батьків, який відчужує

Це, як правило, людина з вираженими рисами нарцисизму чи пограничного розладу особистості. Нарциси занадто сконцентровані на собі, своїх бажаннях та потребах, ігноруючи при цьому інтереси інших.

Типи:

•  Один з батьків який відчужує – нарцис може використовувати дітей в якості “пішаків” в битві з колишнім партнером, однак сам при цьому може говорити, що тим самим намагається захистити дітей. Використовуючи власних дітей для того, щоб завдати болю колишньому, батьки, які відчужують рідко задумуються про інтереси самих дітей і про те, що було б краще для них. 

У випадку важкого розлучення є безліч ситуацій, які травматично відбиваються на дітях. Наприклад, коли один з батьків постійно виставляє іншого справжнім монстром, чи, наприклад, коли батьки відкрито конфліктують і – що ще гірше – залучають дітей у свій конфлікт.

• Люди з рисами пограничного розладу особистості відрізняються надмірною емоційністю, яка межує з агресією й нездатністю самостійно гальмуватись. Батьки з такими особливостями нерідко відчувають себе жертвою, що дозволяє їм перетворювати в жертву інших, наприклад власних дітей.

Також люди, схильні до ПРО, можуть перебільшувати факти й події, які відбулися в реальності, й звинувачувати іншого з батьків в тому, що притаманне їм самим (наприклад, називати свого колишнього партнера “егоїстом”, при цьому здійснюючи егоїстичні вчинки).

Нерідко конфлікт з такими людьми перетворюється в битву “нас”, проти “них”, в яку один з батьків активно залучує дитину. Не отримавши бажане (наприклад, шлюб та сім’ю), один з батьків  після розлучення може “піти війною” на нову сім’ю свого колишнього чоловіка чи дружини.

Мотиви:

• Як правило, люди використовують батьківське відчуження як спосіб “помститися” своєму колишньому партнеру за розставання, навіть якщо ініціатором розлучення виступили вони самі. Ще одним мотивом може стати ревність, особливо якщо один з батьків, якого відчужують створив нову сім’ю.
•  Деякі батьки, які відчужують зацікавлені в грошах від свого колишнього партнера, а деякі хочуть неподільну любов й увагу зі сторони дитини (в цьому випадку відчуження може розпочатись ще до розлучення).

Що ж робити?

1. Якщо ви відчуваєте постійну злість на свого колишнього партнера, якщо ситуація зі спільним батьківством змушує вас нервувати чи викликає гостре почуття туги чи тривоги, то, ймовірно, вам слід звернутись до спеціаліста – психолога чи психотерапевта, щоб розв’язати цю проблему. За згоди двох партнерів можна вдатися до парної психотерапії, щоб домовитись як далі вони будуть взаємодіяти, так щоб влаштовувало всіх.

Випадки батьківського відчуження – дуже складні, оскільки вони можуть відбитись не лише на рішенню суду стосовно опіки над дитиною й на подальших взаєминах батьків, але й завдати дитині глибокі психологічні травми.

2. Якщо ви опинились в ситуації, коли ваш колишній партнер намагається налаштувати дитину проти вас і всіляко перешкоджає вашому спілкуванню, краще, що ви можете зробити – це зберігати спокій.

• Робіть все можливе, щоб зберегти відносини з дитиною.
• Дотримуйтесь домовленостей, шукайте доступні способи взаємодії (наприклад, якщо колишній партнер не дає вам зустрічатись особисто – пишіть листи дитині й передавайте їх йому).
• Документуйте й зберігайте всі випадки, коли колишній партнер використовує проти вас спосіб батьківського відчуження – всі скасовані зустрічі, пропущені дзвінки, обвинувальні повідомлення. Це може знадобиться вам в суді.
• Не втрачайте надії – вихід є завжди, хоча інколи знайти його може бути непросто.

За матеріалами: https://chips-journal.ru/reviews/pocemu-nel-za-govorit-rebenku-plohoe-pro-vtorogo-roditela-daze-esli-ocen-hocetsa