День хрещення Київської Русі відзначають у день пам’яті святого рівноапостольного князя Володимира. Це свято є в українському календарі з 2008 року. На державному рівні його встановили з нагоди 1020-річчя хрещення Київської Русі, що, як відомо, відбулося у 988 році. Того року мешканців Києва хрестив князь Володимир Перший Святославович. Далі процедуру хрещення провели й в інших містах. Християнство стало масовою релігією на Русі, хоча далеко не всі одразу погодилися відмовитися від язичництва.
Язичницькі традиції були настільки сильними, що християнству довелося буквально боротися за місце під сонцем. До моменту хрещення у 988 році н.е. християнські ідеї вже потрапляли в язичницьке суспільство, але до проголошення християнства державною релігією про серйозне його поширення не йшлося. Лише статус схваленої державою віри дав християнству право і сили агресивніше боротися за душі громадян. Зважаючи на те, що до цього періоду на Русі вже були знайомі з різними релігійними течіями, Володимир Великий мав зробити вибір на віки, визначившись між християнством грецького чи латинського обряду, або ісламом чи іудаїзмом.
Християнські традиції та звичаї є для сучасної України нормою і повноцінною частиною повсякденного життя. Те, що наші далекі пращури вважали наступом на свою ідентичність та намагалися захистити, зрештою трансформувалося в сучасну християнську традицію, близьку багатьом з нас. За 1026 років ми звикли бути християнами грецького обряду, тож переконувати в необхідності єдинобожжя вже немає необхідності. Натомість в ХІ-ХІІ століттях на християнську тематику писали багато творів. Література загалом була переважно церковною, і саме християнству ми певною мірою маємо бути зобов’язані розвитком літератури та освіти. Серед найвідоміших літературних творів теоретиків київського християнства – “Повість временних літ” та “Києво-Печерський патерик”. Про християнство в Київській Русі писали й європейські автори. Дуже популярними й повчальними у той період вважалися різноманітні житія святих, які теж формували побутову християнську традицію.
Тож у Х столітті, на момент офіційного хрещення Київської Русі, християнство вже було досить поширеним. Значну роль у зміцненні його ролі відіграла княгиня Ольга, вдова князя Ігоря. Вважається, що вона прийняла хрещення у 955 році. Втім, навіть один із її синів, Святослав, не захотів відмовлятися від язичницької віри.
Звичайно, вибір християнства грецького обряду для цілої країни був зумовлений політично. Але сучасникам навряд чи є на що скаржитися. Зрештою, у Х столітті хрещення означало для Київської Русі приєднання до решти цивілізованого світу.
Також читайте “Ой, на Івана, ой, на Купала…”
