Хвилинка тиші, чи як інфошум вбиває нашу здатність мислити творчо

Хвилинка тиші, чи як інфошум вбиває нашу здатність мислити творчо

Як щоденне інформаційне перевантаження впливає на нашу здатність мислити творчо, а постійний потік вхідних даних змінює мозок й поведінку? До чого приводить перманентний страх упустити щось цікаве, який сьогодні визнається однією з патологій ХХІ століття? Як постійне звернення до екрана смартфона порушує важливий механізм перемикання між увагою та фантазіями й чому так важливо повернути в наше життя блаженні моменти байдикування? Про все це з посиланнями на дослідження психологів та нейробіологів розповів оглядач Вig Think Дерек Берс. 

На днях один мій друг заїкнувся, що з нетерпінням чекає появи автономних автомобілів, бо це допоможе знизити кількість нещасних випадків на дорогах та рівень смертності в аваріях, які частіше за все трапляються через водіїв, які відволікаються. Я погодився з ним, однак з одним застереженням: те, що стане перевагою на дорогах, може виявитись згубним для нашої уваги. Наявність ще одного місця, де є можливість відвертатись (бо автомобіль сам буде слідкувати за дорогою) не додасть нам психічного та соціального здоров'я.

Мало користі  у відволіканні, однак ми, схоже, не в стані навіть зосередити увагу. Недавні дослідження показали, що від постійної зайнятості не менше інших наших якостей страждає креативність. Здатність перемикатись між увагою та фантазіями - важлива навичка, втрата якого не може пройти безслідно для творчого мислення.

Як пише психолог - дослідник зі Стенфорда Емма Сеппала:

"Необхідно збалансувати лінійне мислення, яке потребує інтенсивного зосередження, з творчим мисленням, яке народжується в байдикуванні. Перемикання між двома режимами, мабуть, є оптимальним способом винаходити щось нове".

Вона не перша, хто заговорив про це. Нейробіолог Даніель Левітин зробила аналогічну заяву у своїй книзі "Організований розум" у 2014 році. Від інформаційного перевантаження ми грузнемо в шумі. Як він відзначає, у 2011 році американці споживали в п'ять разів більше інформації, ніж за 25 років до цього. Щоденно поза роботою ми опрацьовуємо приблизно 100 000 слів.

Це виснажує не лиш запас нашої сили волі (яка у нас обмежена), але й наш творчий потенціал. Левітин використовує дещо іншу мову, ніж Сеппала.

На його думку, лінійне мислення є частиною центральної виконавчої мережі, здатністю нашого мозку зосереджуватись, в той час, як творче мислення - невіддільна частина мережі мозку, яка працює у фоновому режимі за замовчуванням.

Левітин, бувши в минулому музикантом, який брав участь колись в записі Grateful Defd і Santana, пише:

"Художники реконструюють реальність й пропонують побачити те, що раніше ми не бачили. Творчість напряму включає режим мрій й стимулює вільний потік свідомості й об'єднує ідеї, вибудовуючи зв`язки між концепціями й нейронними режимами, які не могли б утворитись інакше".

Заняття творчістю потребує натиснення кнопки "Скидання", тобто ви повинні виділити у своєму дні час для того, щоб просто лежати, медитувати чи дивитись в нікуди. Це неможливо, коли кожну вільну мить - на роботі, в черзі, в очікуванні зеленого світла на світлофорі - ви сидите у своєму телефоні. В результаті чого система уваги вашого мозку звикає до постійної стимуляції; через що ви стаєте смиканими й роздратованими, коли у вас немає вхідних даних. Ви стаєте залежними від зайнятості.

Однак це напряму впливає на якість нашого життя. Як вказує Сеппала, багато з найбільших умів світу створювали важливі відкриття, не роблячи взагалі нічого.

Нікола Тесла отримав інсайт відносно магнітних полів, які обертаються на неквапливій прогулянці в Будапешті; Альберт Енштейн любив розслаблятись й слухати Моцарта під час відпочинку від інтенсивних роздумів.

Віддаючи належне нудьзі - вельми цінному інструменту в епоху перевантажень - журналіст Майкл Харріс в книзі "З усіма і ні з ким. Книга про нас - останньому поколінні, яка пам'ятає життя до інтернету". Він наказує використовувати політику зменшення всього протягом звичного дня.

Можливо, нам тепер потрібно штучно створювати дефіцит нашої комунікації, наших взаємодій з іншими, того, що ми споживаємо. Інакше, наше життя може стати схожим до передавання коду Морзе, в якій немає перерв - рій шуму, який ховає під собою цінні дані.

Однак як відключатись в той момент, коли включення потребують начальники, однолітки чи друзі?

Варіанти виходу із ситуацїї

У Сеппали чотири пропозиції:

  1. Зробіть довгу прогулянку без телефона частиною вашого повсякденного життя.
  2. Вийдіть із зони комфорту.
  3. Приділяйте більше часу розвагам та іграм.
  4. Перемикайтесь між цілеспрямованою роботою й діями, які не потребують великих інтелектуальних зусиль.

Останнє також рекомендує професор інформатики Кал Ньюпорт, автор книги Deep Work Ньюпорт, який не зареєстрований в яких-небудь соціальних мережах і, можливо, перевіряє електронну скриньку не більше одного разу в день. Скоріше за все навіть цей час суворо регламентований в його житті. Те, що втрачається нами в "підключенні", можна використовувати для фокусування на важних проєктах. Без цього часу, на думку Ньюпорта, наші нейронні патерни перепишуться в патерни відстороненої уваги.

Проводячи достатній час в стані несамовитої обмеженості розуму, ви поступово зменшите свою здатність виконувати глибоку роботу.

Це не найдобріший знак для тих, хто хоче створювати щось, творити, тобто для нас усіх. Дослідження показують, що перманентний страх втратити щось цікаве, чи синдром втраченої вигоди, підсилює нашу занепокоєність і кінець кінцем позначається на здоров'ї. З усього спектру втрат творче мислення є однією з найбільших. Незалежно від вашого покликання, гнучкість розуму й відкритість для нових ідей й підходів неоціненні. Втратити це заради того, щоб перевірити останній твіт чи опублікувати селфі? Цієї трагедії можна уникнути, однак частіше за все ми йдемо іншим шляхом.

За матеріалами: https://monocler.ru/tvorcheskoe-mishlenie-i-informacionniy-shum/

86 0

Коментарі до статті