«Людина, що страждає від болю голови, – медична сирота. Він іде дорогою від офтальмолога до ЛОРа, невролога, стоматолога, ортопеда, хіропрактика. Йому призначають масу аналізів І дають величезну кількість ліків, а в кінці кінців – він залишається сам на сам зі своїм болем голови» (R.C.Paccard, 1979).
Мігрень – неврологічний діагноз,
Залишається на сьогодні доволі поширеним. Мігрень – це хронічний розлад, який характеризується періодичним головним болем середнього та високого ступеня тяжкості. Має пульсуючий характер, що посилюється при навантаженні. Супроводжується фото- і фонофобією та часто пов’язаний з рядом інших симптомів – нудотою, блюванням.
Термін походить із грецького ἡμικρανία (гемікранія) – «біль з одного боку голови».
Мігрень – це один із найчастіших первинних видів головного болю, який змушує звертатися до невролога, терапевта, сімейного лікаря. Найчастіше епізодичний, що повторюється, «поганий» головний біль. Вона може розпочатися у будь-який час доби. Не рідкість, коли мігрень пробуджує зі сну посеред ночі або коли вранці людина просинається з болем голови.
Мігрень – це значне джерело витрат на лікування та причина втрати працездатності.
Мігрень порушує працездатність
За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) мігрень входить до перших 20 захворювань, які викликають значну непрацездатність в цілому. Для жінок цей показник ще вищий – входить до ТОП10 захворювань, які викликають значну непрацездатність.
У світі від мігрені страждає більше ніж 10% людей.
У Сполучених Штатах Америки близько 6% чоловіків та 18% жінок мають мігрень протягом року, тоді як довічний ризик загрожує близько 18% та 43% відповідно. У Європі від мігрені страждає 12–28% людей у якийсь момент життя, із них 6–15% – дорослі чоловіки та 14–35% – дорослі жінки, у яких мігрень трапляється щонайменше один раз на рік.
Принаймні 0,48% дорослого населення України мають напади мігрені. Звичайно, наша статистика не дуже достовірна, оскільки дуже часто саме там, де треба писати в карточці «мігрень», часто пишуть інші діагнози – вегетосудинна дистонія або дисциркуляторна енцефалопатія.
В Азії та Африці рівень мігрені дещо нижчий порівняно із західними країнами. Хронічна мігрень трапляється приблизно у 1,4–2,2% населення. Це захворювання часто починається в дитинстві або в підлітковому віці.
Пік захворюваності відмічається у людей віком від 25 до 34 років (у 90% осіб, що страждають на мігрень, перший приступ виникає у віці до 40 років).
Близько 1,7% дітей віком 7 років та 3,9% дітей віком від 7 до 15 років мають мігрень, і такий стан більше поширений серед хлопців у період до статевого дозрівання. У підлітковому віці випадки мігрені частішають серед жінок і тривають протягом життя, при цьому у жінок літнього віку мігрень трапляється вдвічі частіше, ніж у чоловіків.
Мігрень у жінок
Під час менопаузи симптоми часто посилюються перед тим, як їх інтенсивність починає зменшуватися. Попри те, що симптоми зникають у 2/3 жінок літнього віку, у 3–10% вони залишаються. У жінок мігрень спостерігається у 2–3 рази частіше, ніж у чоловіків.
За результатами міжнародних досліджень у пацієнтів, що хворіють на мігрень з аурою, ризик розвитку ішемічного інсульту був в 13 разів вище порівняно з пацієнтами контрольної групи. Згідно з результатами оглядів неконтрольованих досліджень стаціонарних хворих з церебральним інсультом, які проводилися до 1990 року, виявлено, що серед пацієнтів у віці до 50 років з мігренню було відмічено від 1 до 17% випадків інсульту. Оскільки в даних дослідженнях не було отримано різниці щодо наявності інших судинних факторів ризику інсульту серед пацієнтів з мігренню, які перенесли церебральний інсульт, та здоровими особами, то ці дані дозволили припустити, що мігрень може бути незалежним фактором ризику розвитку інсульту.
За матеріалами статті Боженко Н.Л. у журналі “Ліки України”
Читайте також:
