.jpg)
Запам’ятовувати чи заучувати? Вікторія Сайо Тернер, нейровчений з університету Каліфорнії розповідає про те, що таке надлишкове навчення, як воно працює і в яких випадках цей метод може знадобиться у житті.
Коли ви хочете навчитись чогось нового, ви практикуєтесь. Як тільки відчуваєте, що освоїли це щось, ви сподіваєтесь, що з легкістю зможете використати це вміння – будь це паралельне паркування чи сальто на скейтборді. Якщо виходить погано, повертайтесь до попереднього етапу та тренуйтесь ще.
Однак ваш мозок має механізм, який допомагає закріпити те, що ви вивчили. Замість того щоб практикуватись до моменту, поки ви не відчули, що опанували щось досить добре й уже готові відпочити, краще попрактикуватись трохи довше – це може стати швидким способом закріпити вміння.
Як це працює
Надлишкове навчення – процес повторення вміння й після того, як ви досягнули досконалості. Навіть якщо здається, що ви вже повністю опанували вміння, ви продовжуєте практикуватись на тому ж рівні складності. Недавнє дослідження показало, що така додаткова практика може стати зручним способом закріплення навичок, які освоювалися з великими зусиллями.
Учасників в рамках описаного в дослідженні експерименту просили дивитись на екран і повідомляти, коли вони побачать заставку зі смугами. Далі з’являлись одне за одним два різних зображення. Вони супроводжувались візуальним шумом, як на старих телевізорах, і лише одне містило ледве помітний смугастий малюнок. Людям звичайно було потрібно 20 хвилин практики, щоб почати розпізнавати зображення з малюнками. Після цього учасники продовжували практикуватися ще 20 хвилин.
Далі учасники робили перерву, перш ніж приступити до чергової 20-хвилинної задачі, в якій смуги з’являлись на екрані під іншим кутом. При звичайних обставинах друга задача повинна була почати конкурувати з первою і “переписати” засвоєне раніше вміння. Це значить, що люди можуть навчитися помічати другий смугастий візерунок, однак при цьому перестати розрізняти перший. Дослідники хотіли зрозуміти, чи може надлишкове навчення запобігти зникненню першого вміння.
Наступного дня дослідники попросили учасників повідомити, які візерунки вони бачать. Примітно, що всі учасники, які затратили на 20 хвилин більше практики розпізнавання першого візерунка, змогли виконати перше завдання, однак не впорались з другим. Таким чином, збільшення часу допомогло добре завчити виконання першої задачі, однак заблокувало вивчення подібного завдання. Як відмічає дослідник Казухиза Шибата “надлишкове навчення міцно закріпило в пам’яті першу задачу”.
Схоже, практикування чогось нового активує період навчання (а також “відучення” забування) по мірі того, як в голові змінюється баланс нейротрансмітерів (баланс нейронних зв’язків). Дослідник Текео Ватанабе пояснює, що надлишкове навчення може скоротити період засвоєння матеріалу. Образно висловлюючись, це “остуджує перегрітий мозок”.
Надлишкове навчення, скоріше за все, годиться для засвоєння швидких механічних послідовних дій, які, наприклад, зустрічаються у грі в баскетбол і в балеті. Що стосується запам’ятовування інших речей, наприклад, мов чи фактів, то складно щось передбачити, бо в цій області надлишкове навчання поки що не було достатньо досліджене. Ватанабе відмічає, що для цих функцій звичайно використовуються менш спеціалізовані процеси оброблення інформації. На відміну від сприйняття візуальних образів чи відтворювання механічних рухів, ефект конкуренції в ході освоєння схожих навичок проявляється сильніше. Ватанабе вважає, що надлишкове навчення може працювати ще краще. Він відзначає:
“Я вважаю, що існує більше випадків втручання у вищу когнітивну діяльність. Надлишкове навчення може бути більш ефективним”.
Роль сну в закріпленні навичок
Роки досліджень вказують на те, що сон необхідний для закріплення пам’яті. В дослідженні сон використовувався для закріплення мотоного навчання в такий же спосіб, як надлишкове навчання для покращення візуального запам’ятовування. Коли люди спали після навчання, ефект був той же, що й від надлишкового навчення – принаймні, на наступний день. Коли випробовуваних просили доторкнутись до великого пальця іншими в заданому порядку, перезапису цього вміння, вмінням з іншою послідовністю змогли уникнути лише ті, хто спав 90 хвилин після навчання. На жаль, люди не можуть спати кожен раз, коли узнають щось важливе. Однак сон може краще зберегти в пам’яті вивчене після застосування методу надлишково навчення.
Однак що робити, коли вам не хочеться щось заучувати? В реальному житті нам часто хочеться засвоїти більше, ніж декілька однотипних задач. При цьому нам би хотілось уникнути конкуренції між ними й володіти всім, що ми вже освоїли. Дослідники виявили, що учасників можна навчити розпізнавати обидві картинки зі смугами, однак на цей процес потрібно більше часу. Учасники, які відпочивали декілька годин між тренуваннями, були здатні розпізнавати дві картинки й на наступний день. Цей спосіб працював в незалежності від використання надлишкового навчення. Це пояснюється тим, що “гарячий” період навчення встигав охолонути за час перерви.
Іноді ми хочемо щось забути чи переписати свою пам’ять. Таке трапляється у випадку посттравматичного стресового розладу, де медикаментозна чи немедикаментозна терапія заради лікування може відчинити “гарячий” період. Вчені сподіваються коли-небудь зламати сховище пам’яті й навчитись переписувати травматичні спогади, не зачіпаючи інші, однак це буде вкрай складно зробити, і зараз даний метод випробуваний лише на мишах. Більш перспективним може бути введення лікарських засобів для полегшення “забування” травматичної ситуації, хоча цей метод має певні моральні і юридичні проблеми. Наприклад, нам потрібно щось забути, щоб пристосуватись до нашого оточення, коли ми відвідуємо іншу країну, чи навчитись дивитись в іншу сторону, коли ми переходимо через дорогу. Коли ми хочемо перевчитись, бажано не перестаратися з тренуваннями, інакше ми можемо анулювати інші наші досягнення. Необхідно більше знати про те, де в нашому житті може стати у пригоді надлишкове навчення і наскільки вона насправді корисне.
Значення практики вже вивченого
Проте дане дослідження показує: якщо ми хочемо чогось швидко і добре навчитись, не варто недооцінювати значення практики, навіть якщо це здається непотрібним. “Надлишкове навчення не безкорисне”, – говорить Шибата. Вказуючи на задню частину своєї голови, де відбуваються процеси візуального навчання, він говорить:
“Хоча немає ніякого подальшого удосконалення, тут щось відбувається”.
Чи бажаєте ви освоїти загадкову мову, як, наприклад есперанто, чи навчитись зі своїми дітьми, надлишкове навчення може зберегти навички, які вам дійсно потрібні.
За матеріалами: https://monocler.ru/izbyitochnoe-nauchenie/
The Power of Overlearning / Scientific American.
