Ольга ПЕРЕПАДА
Керівник Центру практичної психології і соціальної роботи, відділ освіти, м. Ватутіно;
кандидат психологічних наук,
психолог вищої кваліфікаційної категорії
Коли ми боїмося, то майже завжди чітко усвідомлюємо чого саме, наскільки це страшно, небезпечно, неприйнятно для нас… А як же наші діти? Адже НАШОГО досвіду вони ще не мають, не мають відповідних навичок, знань, умінь…
Кожен тато чи мама відчували те почуття безпорадності, коли твоїй дитині страшно, а ти не можеш переконати її в безглуздості цих страхів, в їхній безпідставності, в нереальності….. При цьому часто не розумієш: звідки він (страх) взявся?
Я глибоко переконана, що перед тим, як звернутися до лікаря чи психолога із дитячими страхами, варто проаналізувати власні слова, вчинки, дії, не лише по відношенню до дитини, а й загалом в сім’ї. Хочеться розповісти про походження окремих видів страхів (вибірково із власної практики, орієнтуючись лише на частоту звернень).
Деякі мами, коли приходить час віддавати дитину до садочка, наскільки болісно сприймають факт вимушеного від’єднання від своєї дитини, що їхнє почуття провини, тривога та небажання розлучатися сприймаються власними дітьми, як загрозливі. І тоді діти виступають лише «індикаторами» внутрішнього стану батьків продукуючи ЇХНІ страхи, тривогу, невпевненість, залежність…
Страх, пов’язаний з релігією
У віруючих сім’ях частою причиною виникнення страхів є бурхлива дитяча уява. Оскільки психіка дитини ще не є зрілою, то дуже важко, маючи добре розвинене образне мислення, не уявити собі негативних «героїв», про яких ти почув на службі в церкві. Вони починають з’являтися в кімнаті дитини, приходити перед сном… І тут, уже до уявного образного страху, додається страх темряви… Віра в сім’ї має виступати ресурсом для розвитку дитини, для формування її моральних та соціальних цінностей, але аж ніяк не виступати фактором, що невротизує дитину та заважає їй розвиватись.
Страх покарання
Ще важче не уявити демонів та різну нечисть дитині, яка в силу свого віку та певних когнітивних особливостей (наприклад, непосидючості, неуважності) має «обґрунтовані» для себе підстави «бути покараною». І тут дитячій фантазії не має меж, адже «за кожним «поганим» вчинком має бути покарання» і коли дитина його не отримує – вона його сама собі придумує.
Страх, обумовлений поведінкою батьків
Можна розглянути й інший варіант, але він також обумовлений нашою (батьківською) поведінкою. Згадайте, як часто чи своїй дитині, чи в її присутності ви говорили, ну наприклад, про «бабайку», «циганів», що можуть прийти і викрасти, або «не будеш слухати, то віддам тебе….» (ну а тут додавайте, що говорили (в дитячий будинок, сусідам, чужим людям)…. Подібні вислови формують у дітей такі страхи як страх залишитись насамоті, страх іти в садочок чи школу («А раптом мене саме таким способом «віддають»?!!!), страх перед вулицею, що може переростати в соціофобію…
Пам’ятаймо про те, що саме від нас, батьків, залежить впевненість та сміливість жити наших дітей!
Також читайте “Підлітки, ніби дзеркала”
