Якщо ви постійно турбуєтесь про навколишніх, відчуваєте нав’язливу потребу допомагати комусь, вас не покидає відчуття власної провини через те, що ви не можете врятувати всіх й кожного, то ймовірно ви відчуваєте “синдром матері Терези” в крайньому його прояві. Далі ми з’ясуємо те, як він проявляється у відносинах, чи має руйнівний вплив для “хворого” й “жертви” й чому безкрайній альтруїзм – не завжди означає психічне здоров’я.
Знайти офіційну інформацію відносно “синдрому матері Терези” вам не вдасться, бо його просто не існує. Однак цей термін активно використовують в побуті та журналістському середовищі, однак психологи воліють говорити по те, що “синдром” є наслідком дитячих травм, хибного виховання та наявності помилкових установок, відсутності розуміння важливості наявності у себе власних кордонів й здорового егоїзму.
Що бояться люди з синдромом “матері Терези”
Жадність, егоїзм, “поганість” викликають страх у “Терез” незалежно від статі. Вони намагаються весь час доводити, що вони “хороші” для оточення. Такі люди дуже бояться бути поганими для когось, у них гостре відчуття справедливості і його відсутності, й сильно балують людей, які виросли, однак знаходяться поряд, втрачаючи свій власний час, розуміння індивідуального шляху й призводячи до інфантилізму оточення.
Нерідко “Терези” у своїй доброті залишаються безликими. За словами кандидата психологічних наук Е. Омельчанко, егоїзм здатен допомагати людині у досягненні виконання всіх свої цілей й задач, успішно займатись реалізацією своїх планів, справлятись з труднощами й забезпечувати їй здоровий спосіб життя.
Важливо зрозуміти, що нав’язлива потреба постійно допомагати іншим й відчувати тривогу через те, що не вдається врятувати світ – не свідчить про здоров’я. Така “Тереза” одночасно є егоцентричною (їй важливо залишатись хорошою для всіх) й абсолютно глухою до своїх потреб. Наприклад, у побуті жінки – “Терези” стараються придбати хоч якусь дрібничку своєму знайомому (особливо, якщо йому це потрібно), їм соромно відкладати кошти для себе, щоб досягати власні цілі, вони придумують за дорослих людей, що їм потрібно та намагаються забезпечити партнера, дітей, друзів – грошима, солодощами, книгами, одягом, знайти житло, коштом свого повністю відсутнього часу. Вони грають роль жилеток, втрачають свої кордони, вони вважають, що приходити в гості без подарунка – незручно, що доросла людина сама не зможе купити собі черевики, а подрузі не вдасться самостійно обрати психотерапевта чи нову квартиру.
Таким чином, “Терези” балують оточення й перестають вірити в себе й розуміти свою цінність та унікальність. Бо гроші, які вони заробляють перш за все потрібні їм для досягнення власних цілей, які вони мають, для того, щоб себе реалізувати та відпочивати й т.д. Однак “безмежні Терези” попри відчуття дискомфорту продовжують робити інфантильними всіх, хто перебуває поряд з ними. Однієї причини такої поведінки не існує, тому кожен раз потрібно розбиратись індивідуально.
Активістка, письменниця й одна з лідерів феміністського руху США Бетті Фрідан проводила опитування батьків, дітей, вчителів та психіатрів, і в результаті чого було виявлено що в 60-і рр дами, які наслідували “американській мрії” того часу перетворили своїх дітей в настільки інфантильних, що ті ледве зуміли навчатися в школах. Коли такі юнаки стали дорослими, вони звертали увагу не на активних, повних захоплень жінок, а шукали нову “маму”, бо звикли до того, що їх мами навіть фарбували обличчя, для того, щоб зустрічати їх зі школи.
Про необхідність здорового егоїзму
Омельчанко підкреслює:
“Егоїзм робить людиною чесною. Чесність є предмет моральності”
Також й психотерапевт В. Дашевський вважає, що “егоїзм є нормальною властивістю людської породи, яка оберігає “Я” від впливу зовнішнього світу”.
При цьому спеціаліст помічає, що поняття егоїзму стає хворобою, у разі “виникнення одержимих бажань, які заполонили всю істоту. Коли хтось точно знає, яким має вийти результат, в той час, як про інші варіанти не може йти й мови, починається процес самоотруєння”.
Теж саме, лише навпаки відбувається і з “Терезами” – вони чому вирішили, що лише вони розуміють як потрібно жити й що, як має бути, тому починають здійснювати контроль за діями оточення, перебуваючи у повній впевненості, що лише вони можуть вирішити значну частку задач у цьому світі.
Проте, “Терезам” варто задуматись стосовно того, щоб зупинитись. Для того, щоб спокійно зітхнути, випити каву не докоряючи собі ні за що, задуматись над власним життям, накопичуючи кошти на втілення власних мрій, поставити перед собою реальні життєві цілі й припинити грати роль настирних добряків для оточення, а стати унікальними особистостями, такими що з повагою відносяться до своїх та чужих границь, до яких хочеться тягнутись.
Інакше люди, які мають “сидром матері Терези” ризикують отримати неврози, депресію, відчути хронічну втому, та страждати манією контролю, що ніяким чином не буде сприяти ні їх щастю, ні розвитку.
За матеріалами: https://monocler.ru/sindrom-materi-terezyi/
