Алла Котляр та Олена Фрітче зідзвонюються, щоб поговорити про ще одну перемогу, яка стосується їх обох.
Вони – зірки українського жіночого хокею на траві, але перемога, про яку вони говорять зараз, не стосується їхньої кар’єри у професійному спорті. Вони розмовляють як вчителі фізкультури.
Алла Володимірівна Котляр – майстер спорту міжнародного класу, колишній гравець зіркового складу бориспільського «Колосу» та збірної України з хокею на траві, багаторазовий чемпіон України та срібний призер кубку європейських Чемпіонів працює у школі №26 у Сумах, а Олена Олександрівна Фрітче – майстер спорту міжнародного класу та володар Кубку Європейських чемпіонів з хокею на траві викладає фізкультуру в Ліцеї №18 у Кіровограді. У 2015 році ці навчальні заклади стали переможцями соціальної ініціативи «Клич друзів граймо разом!» – отримали новесенькі спортивні майданчики. Дивовижний збіг, якщо врахувати, що в Україні не так багато жіночих хокейних команд, і не усі хокеїсти працюють у школах. Разом з тим, хокей на траві – красивий і видовищний вид спорту, що прекрасно підходить для фізичної активності і фізичного розвитку та змушує тримати у формі весь організм.
Алла Котляр пояснює, що хокей на траві гармонійно розвиває усі групи м’язів: «ноги, руки, плечі, шию», але не тільки – ще координацію і реакцію, на відміну, скажімо, від легкої атлетики. А третя відмінність хокею на траві та більшості ігрових видів спорту, пояснює знаменита хокеїстка, полягає у тому, що треба постійно мислити, бо доводиться тримати у голові кілька подальших варіантів своїх дій. «Хокей на траві схожий цим із шахами», – каже Алла Володимирівна. Отже, для дівчаток цей спорт підходить прекрасно. Алла і сама прийшла у хокей на траві у шкільні роки – у Сумах знаходиться найбільш потужна база цього виду спорту в Україні. Сьогодні це місто осідку жіночої збірної України.
Олена Фрітче потрапила у хокей теж зі шкільної парти, так само як і Алла. «Я бігала по шкільному коридору і мене впіймали і записали на секцію хокею на траві», – згадує, сміючись, Олена. Вона займається цим видом з першого класу і досягла вже вершин професійного спорту – виступала за національну збірну, грала у зарубіжних клубах і зараз продовжує кар’єру на Батьківщині.
Що змусило маленьку дівчинку не полишати тренувань і віддавати перевагу заняттям на зеленому газоні перед іграми з ляльками чи гулянням на вулиці? Мотивація! «Дітей треба чимось заохочувати – от, наприклад, такими спортивними святами, яке зробив Фонд Кличко на відкритті майданчика. Є дуже багато дітей, які хочуть займатися спортом. Але якщо не буде ні поїздок, ні змагань, ні турнірів – дітям буде нецікаво», – пояснює Олена. Отже, відповідальність за активне здорове життя дітей лежить цілком на дорослих і залежить від того, наскільки школа, батьки, місцева влада здатні організувати спортивну інфраструктуру і забезпечити спортивний інвентар дітям та влаштовувати турніри; вливатися в український та світовий спортивний мейнстрім. І діти з вдячністю та азартом відгукнуться на наші зусилля та будуть здоровими, розвиненими, вправними та щасливими на нашу радість. Це легко! Але чомусь у дійсності часто інакше. «Інвентар для хокею на траві досить вартісний – ключки, м’ячі. Поля також потрібно спеціально облаштовувати. Є ще індор-хокей у залі, але також тренуватися дають у спортзалах не дуже охоче – кажуть: «жорсткі м’ячі, ключки», бояться що пошкодимо зал», – говорить про реальність Олена.
Тому жіночий хокей у порівняні з 80-90-ми роками переживає спад, і, мабуть, більшість теперішніх дівчаток навіть не знають про такий захоплюючий вид спорту. Алла Котляр належить до того покоління видатних хокеїсток, що робили славу українським клубам та збірній на міжнародній арені. «Це те покоління, на яке я рівнялася. Алла – це наша легенда», – відгукується про подругу Олена, що й сама тепер має вражаючу колекцію нагород.
Але знамениті хокеїстки з натхненням працюють у школі, продовжують грати у хокей та брати участь у змаганнях, і на власному прикладі – своєю неперевершеною формою і цілеспрямованістю – доводять силу цього виду спорту.
…Дивлюся з вікна приміського поїзда Мюнхена – на пероні стоять школярі з хокейними ключками. Мабуть їдуть з тренування. І мені хочеться побачити це в Україні. Бажаю Аллі Володимирівні Котляр та Олені Олександрівні Фрітче, нових перемог – і у їхній роботі у школі, і у їхній спортивній кар’єрі, і у розвитку їхнього прекрасного виду спорту – хокею на траві.
Фото надані О.Фрітче та А.Котляр
