Три виснажливі роки війни залишили слід на здоров’ї дорослих, але ще більше вплинули на дітей. Ментальне здоров’я дитини, коли ще формується мозок (за новітніми дослідженнями, зрілим мозок стає лише на третьому десятилітті життя, після 23–25 років), є надзвичайно вразливим. Саме тому простір бібліотеки сьогодні стає не лише місцем для читання, а й центром допомоги та підтримки.
Хронічний стрес порушує всі складові ментального здоров’я: когнітивну (навчання), емоційну та волеві процеси. Особливо важливо звернути увагу на емоції, адже вони визначають характер дитини та її майбутню долю. Сучасні 50-річні дослідження провідних американських університетів (Сіетла та Вашингтона), за участю досягнень біоінженерії, показують, що спосіб, яким батьки виявляють, реагують, сприяють і регулюють емоції своїх дітей, дозволяє прогнозувати, чи буде дитина щасливою у майбутньому.
Ментальне здоров’я дитини – уся увага на емоції, панове
Батьки, які комфортно почуваються зі своїми емоціями, здатні надати дитині максимальну підтримку та навчити її правильно виражати свої почуття. Шановні батьки, чи знаєте ви, що таке емпатія? Скільки часу ви приділяєте розмовам із дитиною не лише про уроки, а й про її емоції протягом минулого дня? А чи ділилися ви своєю улюбленою книжкою, коли вам було стільки років, і як вона змінилася з часом? Скільки разів ви сказали: “Ні”?
Допомога можлива
Дитяча бібліотеки — вірний друг не тільки для малечі, а й для школярів. Згадуючи, як, переселившись на Лісовий масив у Києві, мій тато першим протоптав стежку до бібліотеки, за якою пішли і я, потім мої діти, а нині — ми з онукою залюбки сюди йдемо. Чотири покоління.
Чому діти поспішають сюди, а батьки у чаті бібліотеки пишуть подячні слова?
Діти приходять до бібліотеки, тому що тут вони отримують не лише книги, але й можливість долучитися до різноманітних активностей: заняття йогою, участь у театральній студії, спілкування з психологом, зустрічі з популярними блогерами та письменниками, проведення свят та іншого. Це місце сприяє реальній соціалізації, а не лише використанню гаджетів.
Під час цих зустрічей діти проживають базові емоції, вчаться розпізнавати невербальне спілкування (міміку, жести) та описувати свої почуття словами. Таким чином, вони соціалізуються і краще орієнтуються у реальному житті, а не у віртуальному світі гаджетів.
Нейрофізіологи спростували міф «В ситуації, коли емоції зашкалюють, потрібно випустити пару», адже накопичення емоцій може призвести до ще більшої агресії. Як говорять: «Закоркований гнів врешті розриває пляшку», за винятком випадків, коли після гніву досягається конструктивне вирішення проблеми.
Що радить психолог?
Наш друг бібліотеки, психолог-консультант Анна Лященко, яка працює з дітьми на волонтерських засадах, розповідає, як зрозуміти свої емоції, навчитися керувати ними та справлятися з емоційними перепадами.
Емоції – природна частина життя кожної дитини. Радість, смуток, страх, злість, подив і відраза допомагають орієнтуватися в навколишньому світі, захищати себе та взаємодіяти з іншими. Жодна з емоцій не є «поганою» чи «зайвою» – кожна виконує свою важливу функцію.
Навіщо потрібен страх?
Страх – це сигнал небезпеки, який допомагає бути обережними:
- Якщо бачиш вогонь, страх каже: «Не торкайся, можна обпектися!»
- При переході дороги, страх нагадує: «Озирнись, щоб не потрапити під машину!»
- Якщо хтось поводиться дивно або лякає, страх підказує: «Краще відійди або поклич дорослих!»
Страх захищає нас, тому важливо вміти розрізняти справжню небезпеку від уявної, щоб не боятися даремно. Так ви захищаєте ментальне здоров’я дитини.
Не буває добрих або поганих емоцій – усі вони є природними сигналами, необхідними для емоційного розвитку. Радість не може існувати без смутку, а злість і спокій повинні взаємодіяти: спокій допомагає стримувати злість, а злість може бути необхідною для захисту власних кордонів. Завдання батьків – допомогти дитині навчитися розпізнавати, називати та виражати свої почуття у безпечний спосіб.
Як навчити дитину розпізнавати емоції?
- Говоріть про почуття відкрито. Запитуйте: «Що ти зараз відчуваєш?» або «Як, на твою думку, відчуває герой казки чи мультфільму?»
- Використовуйте метафори. Наприклад, страх – це маленька хмаринка, яка може розтанути, а злість – наче вулкан, який треба охолодити.
- Дозвольте дитині виражати емоції. Якщо дитина засмучена чи сердита, важливо визнати її почуття: «Я бачу, що тобі зараз складно», замість наказів «Не плач» чи «Не злися».
Чому важливо проживати емоції, а не накопичувати їх?
Якщо дитина постійно стримує свої почуття, вони накопичуються, наче газ у закритій пляшці, і можуть «вибухнути» у вигляді істерики, агресії або навіть призвести до психосоматичних симптомів (головний біль, біль у животі, проблеми зі сном). Тому важливо навчити дитину безпечно виражати емоції, щоб вони не руйнували її зсередини.
Техніки стабілізації, заспокоєння та релаксації
- «Квітка та свічка»
Запропонуйте дитині уявити, що в одній руці вона тримає квітку, а в іншій — свічку.
Нехай вона зробить глибокий вдих, нюхаючи квітку.
Потім повільно видихне, задуваючи свічку.
Повторити 5-7 разів. Ця техніка допомагає заспокоїтись і стабілізувати дихання.
- «Дихання як хвиля»
Дитина уявляє, що її дихання — це хвиля: повільний вдих через ніс (хвиля піднімається), спокійний видих через рот (хвиля опускається).
- «Малюнок емоцій»
Якщо дитина сердиться або засмучена, запропонуйте їй намалювати свій настрій. Злість можна зім’яти або розірвати, а страх — домалювати, перетворивши на щось смішне.
- «Стиск – розслаблення»
Запропонуйте дитині сильно стиснути кулачки, порахувати до п’яти й повільно розслабити. Потім повторити те ж саме з плечима, животиком, ніжками. Це допомагає зняти напругу.
- «Безпечне місце»
Дитина заплющує очі й уявляє місце, де їй добре і спокійно — ліс, пляж або кімнату з улюбленими іграшками. Запропонуйте їй подумки побути там кілька хвилин
Підготувала Даніш Тетяна
