Слід нагадати, що менопауза може перебігати як закономірний фізіологічний процес або як патологічний стан. Менопаузою вважають стійке припинення менструацій внаслідок зниження оваріальної активності, при якому відбувається зниження синтезу статевих гормонів у яєчниках і як результат – різке падіння рівнів естрадіолу та прогестерону в крові.
Схематично дисгормональні зміни при менопаузі можна представити таким чином.
Стимулюючі ефекти естрогенів спрямовані на: оваріальний і фолікулярний ріст, ріст смугастих м’язів та епітеліальних ліній репродуктивного тракту (вагінальний епітелій та ендометрій), розвиток зовнішніх статевих органів та грудей, розвиток жіночої конституції, секрецію рідких сальних залоз, розвиток оволосіння за жіночим типом, затримку рідини.
Захисні ефекти діють проти: остеопорозу, припливів, серцево-судинних захворювань і атеросклерозу. Іншими ефектами за зворотним зв’язком є напруження гіпоталамусу і передніх пітуітарних залоз.
Зниження синтезу статевих гормонів у яєчниках в клімактеричний період та різке падіння рівня естрадіолу в результаті припинення функції яєчників при настанні менопаузи призводять до гіпоестрогенії. Після настання менопаузи прогестерон синтезується лише наднирниками у монотонному режимі. При цьому з естрогенів починає переважати не естрадіол, а естрон, який утворюється в результаті ароматичної конверсії в жировій тканині андростендіону. Останній синтезується наднирниками, але в постменопаузальний період секреція андростендіону також знижується, що виявляється у зниженні його концентрації в крові у 2 рази. Зрозуміло, що важлива роль естрогенів в організмі жінки і їх багатофакторний вплив на різні фізіологічні процеси не можуть не дати певної клінічної картини при зниженні секреції цих гормонів. На фоні гіпоестрогенемії та гіпопрогестеронемії виникають так звані клімактеричні розлади, або клімактеричний синдром.
Про це – у нашому матеріалі завтра.
