У середні віки словом імунітет (XIV ст.) називалися привілеї, які отримували у вигляді звільнення від деяких повинностей і отримання пільг. На сьогодні слово «імунітет» (від лат. Immunitas – звільнення, позбавлення) означає здатність організму захищати свою цілісність і біологічну індивідуальність, а частий його прояв – несприйнятливість до інфекційного захворювання.
Відомо, що стан імунітету визначають функції т.зв. імунних органів: кісткового мозку, селезінки, печінки, лімфатичних вузлів, але дуже часто в цей список забувають включити найважливіший орган імунної системи – мигдалики! Так що ж це за унікальний орган?
За своєю будовою мигдалики нагадують лімфатичні вузли, але мають унікальну особливість, яка і визначає їх функції – частина мигдаликів покрита слизовою оболонкою. Таким чином, мигдалики відносяться до MALT-системи – єдиної системи лімфоїдної тканини, асоційованої зі слизовими оболонками. Функціонування цієї системи тільки-тільки починає відкриватися для сучасної науки, але вже достеменно відомо, що вона відіграє головну роль у формуванні та підтримці імунітету.
Представниками даної системи є розташовані в ЛОР-органах мигдалики (піднебінні, трубні, глоткова, мовна), лімфоїдні елементи в дихальних шляхах (трахея і бронхи), в шлунково-кишковому тракті (апендикс, Пейєрові бляшки кишечника), сечостатевих шляхах, молочних і слинних залозах. Найважливіша роль відводиться піднебінним мигдаликам – парним лімфоїдним утворенням округлої форми, розташованим по обидві сторони зіву в поглибленнях (нішах).
Так яка ж роль піднебінних мигдаликів?
- Контакт лімфоїдної тканини зі слизовою оболонкою (а це значить з навколишнім середовищем) дозволяє нашому організму отримувати інформацію про всю їжу, що надходить, воду і повітря чужорідних «агентів». Імунні клітини мигдаликів «знайомляться» з осілими на слизовій оболонці вірусами, бактеріями, алергенами та іншими речовинами і розносять отриману інформацію в інші імунні органи, таким чином вносячи свою лепту у формування загального імунітету.
- У мигдаликах утворюється велика кількість лімфоцитів (головних клітин імунної системи), а численні захисні речовини, віднайдені ними, здатні знешкоджувати і знищувати віруси і бактерії. Саме від цього залежить місцевий імунітет ротової порожнини і глотки.
- Піднебінні мигдалики мають велику кількість нервових закінчень, які пов’язані практично з усіма органами. Наявність таких множинних нервово-рефлекторних зв’язків (з серцем, легенями, ниркам
- и) пояснює можливість порушення функцій цих органів при захворюваннях мигдаликів і часто може призводити до серйозних і навіть загрозливих життю ситуацій.
Таким чином, легко зрозуміти, що мигдалики вносять неоціненний вклад у наше здоров’я, тому їх треба берегти і видаляти тільки за необхідності. В організмі людини не може бути нічого зайвого, наприклад, при видаленні мигдаликів, особливо в дитячому віці, формується виражений імунодефіцит. На жаль, мигдалики також можна застудити, найбільш відомим захворюванням є хронічний тонзиліт.
Хронічний тонзиліт – це запальний процес у піднебінних мигдаликах, що призводить до зниження загального та місцевого імунітету.
Лімфоїдна тканина інфікована бактеріями і знаходиться у стані постійного запалення. Хронічний тонзиліт може проявлятися тільки місцевими симптомами: болем у горлі, неприємним запахом з рота, відкашлювання гнійних пробок, що сильно знижує якість життя пацієнтів, впливаючи на працездатність, сферу спілкування, харчування людини. Але, що найнебезпечніше, нелікований запальний процес в мигдаликах може призводити до періодичного загострення у вигляді ангіни, розвитку тонзилогенної інтоксикації, а в подальшому, в міру прогресування захворювання, ускладнюватися розвитком ревматизму, поліартриту, ендокардиту, набутих вад серця, гломеруло- і пієлонефриту тощо. У таких випадках вже ставиться питання про операцію з видалення мигдаликів.
Яким же чином ми можемо захистити наші мигдалики і запобігти формуванню і прогресування хронічного тонзиліту?
Щоб вплинути на хронічний тонзиліт необхідно діяти в трьох напрямах
1. Підвищувати загальну опірність організму:
- нормалізувати режим праці та відпочинку;
- уникати тривалих стресів;
- організувати повноцінний 7–8-годинний сон;
- регулярно проводити час на свіжому повітрі;
- загартовуватися і займатися помірними фізичними навантаженнями;
- повноцінно харчуватися зі збільшенням кількості свіжих овочів і фруктів.
2. Зміцнювати місцевий імунітет глотки:
- нормалізувати функцію слини (достатній питний режим – 2 л на добу, відновлення повноцінного носового дихання (участь ротової порожнини в диханні сприяє пересиханню слини), зволоження повітря);
- проводити санацію хронічних осередків інфекції в ротовій порожнині і глотці (карієс, парадонтит, аденоїдит);
- відмовитися від шкідливих звичок (куріння і вживання гарячих напоїв, які подразнюють і ушкоджують слизову оболонку);
- відмовитися від частого профілактичного вживання антисептичних і антибактеріальних льодяників, спреїв, полоскань (поза загостренням хронічного тонзиліту вони викликають порушення нормальної мікрофлори слизових оболонок, що призводить до зниження місцевого імунітету);
- не підігрівати спеціально дітям напої та продукти, вживання холодних речовин зміцнює місцевий імунітет глотки;
- заборонено самостійно видаляти пробки з мигдалин, це сприяє травмування і поширенню запального процесу.
3. Відновлювати роботу мигдалин: ефективним методом є промивання лакун мигдаликів антисептичними розчинами курсом 2 рази на рік в комплексі з застосуванням фізіотерапевтичних методів (УФ-опромінення, УВЧ, ультразвук як на область мигдаликів, так і на область шийних лімфовузлів).
Ефективним методом, що комплексно впливає на всі три напрями лікування хронічного тонзиліту, є фітотерапія. Фітотерапія застосовується для лікування хронічного тонзиліту давно і є ефективною. Традиційно застосовують препарати на основі таких лікарських рослин, як корінь алтея, ромашка, кульбаба, хвощ, деревій, кора дуба і листя волоського горіха. Діючи комплексно, вони одночасно знищують збудника інфекції, знімають запалення і біль у горлі, підвищують загальну опірність організму, відновлюють функцію слизової оболонки, підвищують місцевий імунітет і перешкоджають розвитку ускладнень. Через відсутність побічних ефектів ідеально підходять для частого і тривалого застосування, що потрібно при консервативному (не хірургічному) лікуванні хронічного тонзиліту, а також ідеально підходять для перед- і післяопераційної підготовки, якщо операції з видалення мигдаликів уникнути не вдається. Доцільно віддати перевагу фітопрепаратам з доведеною ефективністю, які гарантують якість сировини на всіх етапах його вирощування й обробки, а також гарантують ефективну і завжди однакову дозу лікарських речовин в таблетках або краплях препарату.
Іванна КОШЕЛЬ
асистент кафедри оториноларингології Івано-Франківського національного медичного університету,
кандидат медичних наук
Також читайте “Його величність НІС!”
“Досліджуємо свій організм: імунна система”
