Партнерські пологи – це серйозний крок. Тому рішення «народжувати разом» має бути усвідомленим і взаємним. Навколо спільних пологів ходить багато розмов і висувається маса аргументів «за» і «проти». Краще взяти до уваги кожен із них, і прийняти єдино правильне для пари рішення, не зважаючи на думку родичів, друзів та соціальних мереж.
Аргументи «проти»
Окситоцин. Під час пологів організм жінки виділяє гормон окситоцин, що забезпечує легкі природні пологи. Але наявність стривоженого партнера в пологовій палаті робить жінку напруженою, не даючи окситоцину виділитися у потрібній кількості.
Оскільки кількість партнерських пологів росте прямо пропорційно з числом кесаревих розтинів, деякі лікарі бачать у цьому прямий зв’язок. Для порівняння, у 60-ті роки тільки чверть британських чоловіків взяли участь в пологах, в той час як сьогодні їх близько 90%. Кількість ускладнених пологів теж помітно збільшилася (на 30-40%).
Емоції. Багато хто чув історії про те, як тато непритомніє прямо в пологовому залі, – і це не завжди вигадка. Чи варто піддавати батька свого малюка такому емоційному потрясінню? Якщо замість того, щоб займатися породіллею, лікарі намагаються привести до тями батька, це однозначний мінус партнерських пологів.
Наслідки можуть бути плачевними, адже післяпологова депресія – це не тільки ризик новоспечених матусь. Особливо часто тривожність і апатія супроводжують чоловіків, які були присутніми під час народження їх дитини. І це не найгірше. Іноді пережитий стрес підштовхує до втечі від реальності. Це може бути просто ніч в барі або день, присвячений грі в покер, а може закінчитися справжнім психічним розладом.
Концентрація. Під час пологів жінка повинна бути захищена від будь-якої стимуляції мислячої частини її мозку – неокортексу. Ця значуща частина кори головного мозку відповідає за вищі нервові функції.
Під час процесу народжування мозок жінки має бути майже буквально «відключеним» (ось чому більша частина пологів не залишається в пам’яті), генетичний досвід поколінь сам підкаже тілу, що потрібно робити. Жінці не потрібно над цим думати. Однак присутність партнера ускладнює цей процес: майбутня мама відволікається, думає чи навіть говорить з ним, в той час як повинна направити всі сили на досягнення мети. В акушерській практиці часто буває так, що дитина народжується, як тільки батько виходить по водичку чи з іншою метою, іноді навіть вигаданою медперсоналом. Майже збіг – чи не так?
Аргументи «за»
Що ж стосується аргументів «за», більшість із них теж глибоко емоційні. Крім конкретної фізичної допомоги та психологічної підтримки партнера, є і окремі нюанси, що стосуються безпосередньої участі тата в народженні спадкоємця або спадкоємиці:
Батьківський інстинкт. Пологи для жінки – не просто фізичний, а й потужний психологічний досвід, який допомагає розкрити її жіночу сутність і материнські почуття. Подібний досвід не менш важливий і для батька.
Психологами помічено, що у чоловіків, які були присутні при народженні своїх малюків, включення «батьківських інстинктів» відбувається в перші хвилини життя немовляти, а не протягом кількох перших місяців. Серед психоаналітиків популярна думка, що перерізання пуповини для чоловіка символізує взаємну відповідальність за життя дитини. Таким чином, із маминого синочка/донечки, малюк стає мамусиним і татковим.
Усвідомлення ролі жінки. Часто партнерські пологи стають новим щаблем у відносинах. Чоловіки починають дбайливіше ставитися не тільки до власної дружини, але й до усіх жінок. Після побаченого він більше не зможе проігнорувати жодну вагітну в транспорті і обов’язково допоможе молодій мамі спустити візок із п’ятого поверху.
А якщо вагітна дуже переймається через естетичний бік процедури, то може заспокоїтися: він просто не побачить найпікантніших сцен. Сучасні лікарі хоч дратуються через присутність зайвих людей в палаті, але роблять усе, щоб відвернути увагу чоловіка, коли це потрібно.
Встановлення контакту. Попри всі нюанси, народження дитини – зворушлива подія в житті кожної сім’ї. Перший погляд в очі немовляти запам’ятовується назавжди. І малюк, у свою чергу, теж активно досліджує навколишній світ. І хоча його зір і слух ще не повністю до цього пристосовані, однак нюх і дотик справляються прекрасно. Як тільки малюк «відрепетує», роблячи перші вдихи, він не засинає, не береться їсти, а дивиться на світ, встановлюючи контакт з ним. І, звичайно, найкращі контактери – це мама й тато. Тож і встановлення першого контакту з батьком дуже важливе.
Знайомство з мікрофлорою. В утробі дитя перебуває в стерильних умовах, і перше знайомство з мікрофлорою відбувається під час проходження через родові шляхи. Як тільки маля потрапляє в зовнішній світ, мікроорганізми, що живуть в ньому, намагаються зайняти місце на недоторканому тільці. Тож краще нехай це буде неагресивна й корисна мікрофлора здорових батьків, ніж антибіотикорезистентні штами лікарняних мікроорганізмів.
.jpeg)
Підготувала Ася Дан
спеціально для “Живи активно”
