Покоління бабусь та дідусів, та навіть батьків добре повинні пам’ятати, а іноді й з ностальгією згадувати автомати з газованою водою, що знаходились на багатьох вулицях українських міст і містечок. Як вони виручали у літню спеку! І це попри певні недоліки, як то скляні багаторазові стакани (які, щоправда, споліскувалися), та іноді навіть невеликі черги (які, щоправда, періодично збільшувалися чи зменшувалися залежно від температури повітря на вулиці та кількості населення). Звичайна газована вода коштувала лише копійку, а з сиропом – 3 копійки. Також пам’ятають і кіоски, де солодку воду готували у сифонах. А ще – у гастрономах пляшечки з «Байкалом», «Тархуном», «Дюшесом», «Буратіно» чи «Ситро»… Правда, усі ці напої і зараз можна знайти у супермаркетах, адже ринок чутливий до вподобань, ностальгуючої за напоями «з дитинства» публіки. Більшість із цих солодких газованих вод з’явилися як продукція радянського харчопрому. Однак світова історія солодких газованих вод, звичайно ж, значно багатша і давніша.
А розпочалася вона у 1807 році, коли філадельфійський лікар Філіп Сінг Фізик почав прописувати пацієнтам облагороджену сиропом газовану воду, яку виготовляв за його рецептом аптекар Таусенд Спікман. Цікаво, що солодкі газовані напої у ХІХ столітті з’явилися саме як лікарські засоби, і продавалися у аптеках. У 1832 році у Нью-Йорку молодий іммігрант з Англії Джон Метьюс вдосконалив технологію Якуба Швеппа для промислового виробництва газованої води, що дало істотний поштовх розвитку індустрії безалкогольних напоїв (на той час у газовану воду вже додавали фруктові та ягідні соки, однак таке виробництво було занадто дорогим, щоб зробити такі напої масовими). А за рік по тому з іншої сторони Атлантики колишні співвітчизники Метьюса розпочали продавати перший газований напій під назвою «lemonade» – від слова лимон. Підприємливі англійці у газовану воду додали лимонну кислоту, яка була вперше виділена з лимонного соку ще майже за півстоліття до того. Відтоді почали з’являтися фірми, що пропонували газовані напої з різними смаковими добавками. А у 1871 році була вперше зареєстрована торгова марка безалкогольного напою – він називався «Приголомшливий Газований Лимонний Імбирний Ель».
А от день появи найстарішого з нині існуючих солодких газованих напоїв відомо достеменно. 8 травня 1886 року знаний і відомий у американському місті Атланта фармацевт Джон Пембертон після багатьох спроб і експериментів зі спеціями створив рецептуру освіжаючого ароматного забарвленого карамеллю сиропу. І, звичайно, відніс його до найбільшої на той час в Атланті аптеки Джейкоба. Того ж дня відбулася прем’єра нового напою, що з’явився внаслідок змішування сиропу з газованою водою. Його почали продавати по 5 центів за склянку у якості …засобу від головного болю (напевне, саме таке дивовижне враження він справляв на пацієнтів закладу, що вперше його спробували). А партнер і бухгалтер Пембертона запропонував назву нової торгової марки і вивів її своїм каліграфічним почерком. Cаме так з’явилася легендарна Coca-Cola, – мабуть, найпопулярніший безалкогольний напій на планеті, що продається сьогодні в понад 200 країнах світу! І саме тоді розпочалася ера «Коли» – безалкогольних напоїв із вмістом кофеїну. Coca-Cola стала, безперечно, унікальним винаходом, який згодом неодноразово намагалися копіювати, тому Пембертон завбачливо тримав у таємниці її формулу. Попри відомі складові, і сьогодні рецепт напою є одним із тих, що охороняються найретельніше. Відомо, що з 1919 року оригінал рецепту зберігається у сейфі одного з банків Атланти. За весь цей час рецептура не зазнала змін. Як і раніше, 90% напою становить вода, як і раніше, до його складу входять вуглекислий газ, натуральний цукор та карамель, що надає йому насиченого забарвлення, як і раніше, його неповторний смак визначає пряно-ароматична суміш відповідно тому самому рецепту. Але постійно інноваційні технології дозволяли виробляти продукцію ще вищої якості, піднімаючи планку стандартів галузі. Це дозволяє тепер виготовляти напій тривалого зберігання без консервантів, а також штучних барвників та ароматизаторів, не лише даруючи радість, але й максимально дбаючи про безпеку для здоров’я споживачів.
Однак повернімося до СРСР, у якому тієї самої Coca-Cola з політичних міркувань не було майже до часу розпаду країни – до 1988 року. Певною альтернативою для радянських громадян з 1973 року став газований тонізуючий напій «Байкал». До складу тонізуючого настою, що став основою для створення напою входили екстракти звіробою і кореня солодки, елеутерококу або левзеї, а також масло евкаліпта, лимону, лавра, ялиці та лимонна кислота. Інший відомий оригінальний солодкий газований напій радянської доби – «Тархун», що виділявся своїм незвичним зеленим забарвленням, з’явився ще пізніше – аж у 1981 році. Хоча його рецептуру тіфліський аптекар Митрофан Лагідзе запропонував лише на рік пізніше від свого американського колеги Пембертона. Окрім традиційного для лимонаду набору складових «Тархун» мав у своєму складі ще й екстракт естрагону. Однак між рецептом та промисловим виробництвом напою пройшло майже 100 років. Ну а найпопулярнішими солодкими газованими водами у Радянському Союзі залишались традиційні лимонади, переважно створені на основі настойки лимона і яблучного соку. До них відносився і той же «Буратіно», і «Ситро» (знову ж таки від французького слова «citron» – лимон) на основі настоїв цитрусових з додаванням ваніліну.
Сьогодні на ринку солодких газованих вод представлена продукція на будь-які смак, колір та харчову цінність. Однак за більш ніж два століття виробництва складові цього виду напоїв залишились все тими ж – вода, сироп, вуглекислий газ, харчові кислоти та ароматично-смакові добавки. Змінились хіба що технології та ставлення до споживача – провідні компанії засновують виробництво своїх шипучих яскравих тонізуючих напоїв на основі натуральних інгредієнтів та чистої природної води. Саме таким і мають бути напої, створенні для нашого задоволення!
Читайте також:
