.jpg)
Чому так важливо усвідомлювати емоції, які нас охоплюють, і в чому небезпека повного злиття з власними почуттями? Як пограничне розщеплення й ненависть до об’єкта, викликає біль, знищує в нашій свідомості всі його хороші якості й тим самим руйнує прив’язаність? В чому різниця західного та східного підходів в роботі з негативними переживаннями і які ресурси свідомості необхідно залучати, щоб навчитись емоційної регуляції?
Про феноменологію усвідомленості написана велика кількість текстів, ми сьогодні зробимо акценти на її терапевтичних функціях і спробуємо розібратись, чому однієї усвідомленості недостатньо для досягнення ментального добробуту.
Взагалі в гештальт-терапії усвідомлення є одним із головних механізмів ускладнення психіки. Для чого воно взагалі потрібно? Відповідь дуже проста – для того, щоб мати можливість регулювати своє емоційне життя.
Існує два полюси її протікання: коли суб’єкт злитий зі своїми почуттями та повністю захоплений ними, аж до афективного звуження свідомості та пограничного розщеплення, й коли він здатний емоційно реагувати, зберігаючи при цьому можливість не тільки бути в процесі, але й спостерігати за ним. Усвідомлення дозволяє не тільки брати участь в чомусь, однак і бачити те, як це влаштовано. Усвідомлюючи, я розміщую себе в центрі того, що відбувається, а не залишаюсь бовтатися на периферії. Якщо скористатися метафорою, розум без усвідомлення нагадує коня, яка несеться вскач. Усвідомлення в такому в такому сенсі допомагає згадати, що я знаходжусь на коні. Після цього виявлення ми можемо нею керувати замість того, щоб залежати від її настрою.
Усвідомлення є відправним пунктом, з якого починається емоційна регуляція. З однієї сторони, воно запускає процес, який розвертається в часі, і за розвитком якого ми можемо спостерігати, а з іншої – само по собі потребує деякий фундамент, що підтримує.
Часто буває так, що навіть розуміючи необхідність усвідомлення, ми спохоплюємося про нього далеко не відразу. Наприклад, засмучуємось, що, володіючи необхідними навичками, не маємо можливості ними скористатися. Ось саме для того до усвідомлення необхідно доєднати таку здатність як пам’ятання, в якої дуже багато конотацій в західному підході осмислення психічної діяльності. Наприклад, існує термін Mindfullness, який краще перекладати саме таким чином, а не вважати його синонімом Awareness. Пам’ятання дозволяє в потрібний момент включити усвідомлення. В цьому значенні воно відповідає концепції про Его, яке спостерігає.
До ще однієї здатності, необхідної для функціонування усвідомлення, відноситься розвиток уваги чи сконцентрованості. Важливо не просто щось там розуміти, але й зберігати усвідомлення упродовж достатньої кількості часу. З точки зору здорового сенсу, контакт з неприємними переживаннями викликає природну інтенцію якнайшвидшим чином це припинити. У східній традиції цьому бажанню протиставляється здатність спостерігати емоційні реакції як об’єкти свого розуму, зберігаючи незалученість в ці процеси. В західній традиції можливість психічного перероблення неприємних переживань визначається як неспецифічна сила Его. Власне увага розвивається по лініях ясності й стабільності й тим самим надає усвідомленню необхідну направленість й стійкість.
Перший етап – заземлення
Таким чином, ми коротко описали “ліву й праву руки” усвідомлення. Тепер подивимось, що з цього витікає. В процесуальному відношенні усвідомлення дозволяє вернути досвіду цілісність, яка йому притаманна. Коли ми говоримо про усвідомленість, то частіше за все маємо на увазі звернення своєї уваги на тілесні компоненти емоцій. Психотерапевти інколи називають це заземленням – коли спостереження тілесних відчуттів допомагає знизити захопленість емоціями. Це відбувається в тому числі й тому, що усвідомлення призводить до сповільнення і тим самим збільшує точність та знижує інтенсивність переживань. Це перший етап виявлення себе в точці, з якої починається шлях.
Другий етап – символізація
Наступний етап, який логічно витікає із попереднього, називається символізацією чи процесом надання смислів. Дуже важливо мати можливість помістити свої переживання в якийсь контекст, оскільки емоційно складна ситуація є частиною решти життя. Часто афект виникає тоді, коли переживання здається підвішеним в повітрі й ізольованим від фонових почуттів. Наприклад, переживання злості може особливо важко переноситься, якщо не можна отримати доступ до інших емоцій, які також присутні в цих відносинах. Така ефективна реакція називається пограничним розщепленням, коли ненависть до “поганого” об’єкту знищує його хороші якості й тим сами руйнує прив’язаність.
Також слід пам’ятати, що емоції є контактним феноменом, а це значить, що одного лише усвідомлення недостатньо: важливо зв’язати емоції з потребою і з об’єктом. який міг би її задовольнити. Коли емоції залишаються “індивідуальним” процесом, з яким суб’єкт намагається впоратися самостійно й не “розвертає” їх в контакт, то ми спостерігаємо зупинку переживання. Крайнім проявом цього процесу виявляється настання стану психічної травми. Відповідно, задачею емоційної регуляції повернення чутливості при психічній анестезії, а не підтримка уникнення контакту з негативними емоціями.
Третій етап – процесуальне мислення
Усвідомлення контексту дозволяє здійснити перехід до третього етапу емоційної регуляції який ми умовно назвемо процесуальним мисленням. Під цим я розумію здатність спостерігати складну емоцію в вимірах минулого (контекст спільної історії) і майбутнього (потенціал її розвитку). Якщо цього не відбувається, то переживання перерваного досвіду, в яких здається, що відношення руйнуються, чи життя розділяється на до й після, сильно сприяє розвитку афекту, який затоплює свідомість й знаходить осіб вихід у відреагуванні. А цей спосіб не призводить до збільшення досвіду, а швидше навпаки, перешкоджає психічному переробленні.
На закінчення можна сказати наступне: усвідомлення, як і любий інший феномен, не існує ізольовано і потребує підтримки, яка можлива у вимірі “тут-і-тепер”” (це пам’ять та увага), а також площині розвитку (від контексту до процесу). Усвідомлення як точка, в якій маніфестується справжнє, знаходиться в центрі уявної прямої з минулого в майбутнє. Завдяки цьому досягається інтеграція різноманітних частин досвіду й збільшення щільності екзистенціальної присутності.
За матеріалами: https://monocler.ru/osoznannost-i-negativnyie-emotsii/
