Амінокислоти є структурною одиницею білків та пептидів нашого організму. При їх гідролізі вивільняються близько 20 амінокислот.
Суттєвою функцією глутатіону є, перш за все, знешкодження вільних радикалів та попередження їх негативного впливу на клітини. Як відомо, накопичення вільних радикалів (зокрема активних форм кисню) сприяє розвитку окислювального (оксидативного) стресу.
Це стан, під час якого порушується:
- внутрішньоклітинний баланс активних форм кисню/антиоксиданти;
- змінюється клітинний редокс-статус одночасно з активацією утворення активних форм кисню;
- посилюються вільнорадикальні та перекисні процеси;
- відбувається деструкція клітинних структур.
В результаті такого стресу може розвинутися ушкодження клітини та її загибель. Глутатіон входить до антиоксидантної системи організму, виконуючи роль «пастки» для вільних радикалів. Окрім цього, під час оксидантного стресу відбувається активація перекисного окиснення ліпідів (ПОЛ), яке провокує ушкодження клітин, зокрема підвищення проникності клітинної мембрани, накопичення в клітині шкідливих речовин, порушення транспорту речовин через мембрану тощо. Глутатіон, виступаючи як потужний антиоксидант, попереджає розвиток ПОЛ. Всі вказані вище властивості глутатіону є корисними механізмами, що тим чи іншим шляхом можуть гальмувати процеси старіння.
Важливою є класифікація амінокислот на групи:
• І клас – амінокислоти з гідрофобними R-групами (аланін, валін, лейцин, ізолейцин, метіонін, пролін, триптофан, фенілаланін);
• ІІ клас – амінокислоти з гідрофільними незарядженими R-групами (гліцин, серин, треонін, цистеїн, тирозин, аспарагін, глутамін);
• ІІІ клас – кислі амінокислоти (аспарагінова кислота, глутамінова кислота);
• ІV клас – основні амінокислоти (лізин, аргінін, гістидін).
Кожен із цих класів вирізняється особливостями спеціалізованих шляхів обміну, їх метаболізм має найважливіше фізіологічне значення для організму людини. Так, завдяки процесам обміну трьох амінокислот з полярними (гідрофільними) незарядженими R-групами – гліцину, глутаміну та цистеїну − утворюється надзвичайно важлива біологічно активна речовина – глутатіон.
Глутатіон виконує багато важливих функцій, серед яких:
• функція нейтралізації токсичних речовин.
• функція регуляції вільнорадикальних процесів.
• імунна функція зумовлена впливом глутатіону на ланки імунної системи, посилюючи захист організму.
• функція детоксикації ксенобіотиків та/або їх метаболітів.
• участь у процесах апоптозу клітин.
• функція створення запасів цистеїну в організмі.
Суттєвою функцією глутатіону є, перш за все, знешкодження вільних радикалів та попередження їх негативного впливу на клітини. Як відомо, накопичення вільних радикалів (зокрема активних форм кисню) сприяє розвитку окислювального (оксидативного) стресу. Це стан, під час якого порушується внутрішньоклітинний баланс активних форм кисню/антиоксиданти; змінюється клітинний редокс-статус одночасно з активацією утворення активних форм кисню; посилюються вільнорадикальні та перекисні процеси; відбувається деструкція клітинних структур. В результаті такого стресу може розвинутися ушкодження клітини та її загибель. Глутатіон входить до антиоксидантної системи організму, виконуючи роль «пастки» для вільних радикалів. Окрім цього, під час оксидантного стресу відбувається активація перекисного окиснення ліпідів (ПОЛ), яке провокує ушкодження клітин, зокрема підвищення проникності клітинної мембрани, накопичення в клітині шкідливих речовин, порушення транспорту речовин через мембрану тощо. Глутатіон, виступаючи як потужний антиоксидант, попереджає розвиток ПОЛ. Всі вказані вище властивості глутатіону є корисними механізмами, що тим чи іншим шляхом можуть гальмувати процеси старіння.
За матеріалами журналу “Медікс. Антиейджинг”
