.jpg)
Колишній спецпризначенець та успішний підприємець Брендон Уебб чудово знайомий зі страхом. В книзі “Боятись, але робити” він розповідає, як перетворити його зі свого ворога в союзника. Публікуємо уривок про мистецтво проведення правильного внутрішнього діалогу, за допомогою якого вчили безстрашності ціле покоління снайперів із загону “морських котиків”.
Повернувшись з Афганістану, я почав працювати інструктором у рамках просунутої програми підготовки снайперів спеціальної розвідки ВМФ. Наприкінці 2003 року мене й мого товариша по загону “морських котиків” Еріка Девіса відібрали для участі в проєктуванні нової версії основної тренувальної програми для морпіхів-снайперів, яка у всьому світі вважається однією з еталонів снайперської підготовки. До того моменту збройні сили США вже загрузли в іракській операції, і стало зрозуміло, що так звана війна проти терору не буде ні швидкою, ні легкою. В цьому новому форматі введення війни спеціальні підрозділи, і в тому числі “морські котики”, повинні були грати ключову роль. І нам потрібно було повністю переосмислити підхід до підготовки снайперів. Ми переопрацювали весь курс с початку до кінця. Впровадили в нього нові технології. Відмовились від намальованих від руки мішеней й перешли до технічно просунутих курсів з використанням супутникових та комп’ютерных технологій. Ми розширили програму збройної підготовки й тепер випускали справжніх спеціалістів по балістиці. Ми вчили людей діяти наодинці, а не тільки у зв’язках “навідник-стрілок”. Однак самим великим нашим кроком вперед, моєю головною гордістю й найціннішим доповненням до курсу, яке дозволило скоротити відсів учасників від 30 до 1% і вперше в історії досягнути декількох ідеальних результатів на стрільбище, було наступне: ми навчили своїх учнів змінювати уявний діалог.
Управління страхом не має відношення до розвитку фізичної сили чи агресії. Воно складається із вміння почути внутрішній діалог, який відбувається у вас в голові та змінити його.
Ми використали простий приклад. Хлопчик-бейсболіст встає, щоб відбити м’яч. його тренер чи батько кричить: “Пам’ятай, Боббі, головне – не зроби страйк-аут!” І що відбувається? Звичайно ж, Боббі робить страйк-аут. Що ще може зробити цей бідний хлопчик? Тренер змусив його повністю зосередиться на ударі й на промаху, багаторазово підсиливши його страх, таким чином промах – єдине, що він прокручує в уяві. В його голові, як в’юн в ополонці раз за разом прокручується рефрен провалу: Страйк-аут! Страйк-аут! Страйк-аут! Єдине, що гравець не влучає по м’ячу.
Як діяти
Що повинен був зробити тренер? Він повинен був направити думки Бобі на те, як все зробити правильно. Стояти, дихати, уважно дивитись на м’яч. Якщо той летить повз базу, не торкати його. Якщо він летить в район бази, розмахнутись та вдарити. Попасти бітою по м’ячу. Зробити так, щоб твоя команда гордилась тобою. Іншими словами – говорити про хороше. Приблизно так ми займались з нашими учнями-снайперами. Ми навчили їх тренувати самих себе. Так, ціле покоління снайперів із загону “морських котиків” – одні з самих суворих воїнів на планеті – вчилися мистецтву та науці внутрішнього діалогу.
В бізнесі ці навички настільки ж ефективні, як на полі битви. Коли мій товариш Джеймс Пауел служив в морській піхоті, він мріяв працювати в ЦРУ. Перший крок по перетворенні мрії в реальність пройшов успішно, і ось він вже сидить в кімнаті очікування разом з іншими кандидатами “морськими котиками”, “зеленими беретами” та іншими кандидатами з військ особливого призначення; з людьми, які закінчили Гарвард, Йель та Стенфорд. Джеймс відчував себе ложкою дьогтю в діжці меду. Що він тут робить? Секретарка запитала його: “Чи все добре? Ви начебто нервуєте”.
Внутрішній діалог
“Чесно кажучи, – зізнався він їй, – може резюме складно порівняти з резюме всіх цих людей”. Він окинув поглядом всіх кандидатів, які були присутні в кімнаті. Вона подивилась на нього й сказала: “Слухайте, вас не просто так сюди покликали. Ви тут тому, що цього заслуговуєте”. Саме ці слова йому й були потрібні. Через декілька хвилин він зайшов до кабінету – й співбесіда пройшла “на ура”. Він вибудував успішну кар’єру. Тепер Джеймс – один з головних авторів ветеранського сайту новин Hurrcane Media, головний знавець всього, що пов’язане з ЦРУ. Однак нічого цього б не було, якби він перед співбесідою не зміг змінити внутрішній діалог.
Останні роки я роблю підкаст під назвою “Сила думки”. Серед моїх гостей були пілот винищувача Другої світової, космонавт, який побив світовий рекорд, легендарні музиканти, підприємці-мільйонери та менеджери мільярдних хеджевих фондів, ну й, звичайно, “морські котики”, “зелені берети” та представники інших підрозділів спецзагони. В бесідах з всіма цими людьми я звертав увагу на одну їх ключову спільну рису: здатність побачити та натиснути на кнопку того самого перемикача в голові. На мій погляд, це вміння спостерігати за собою та змінювати свій внутрішній діалог є одним із найважливіших навичок зрілої, дорослої людини, здатної повноцінно існувати в навколишньому світі. Саме це вміння дозволяє звільнитись від психології жертви та почати мислити проактивно; припинити звинувачувати у всьому інших й самому стати господарем положення, докладаючи конструктивні зусилля до того, щоб змінити ситуацію до кращого. З раба обставин ви стаєте їх володарем.
Якщо ви випромінюєте нервозність та занепокоєння, несвідомо сигналізуючи, що вами керує страх, то інші теж це відчувають.
Саме це вміння дозволяє вам керувати страхом. Не зрозумійте мене неправильно: я не пропоную ігнорувати реальність чи переконувати себе, що небезпека нереально. Ви можливо чули фразу із психології для бідних, про те, що “страх – це хибні свідоцтва, що небезпека близько. Слово fear (“страх”) походить від давньоанглійського fear: “нещастя, небезпека, біда, раптовий напад”. В групі розлючених бойовиків, які спустилися з гір і наставили на вас дула автоматів, немає нічого “складного” чи ілюзорного, як немає цього в акулі, яка пливе вам назустріч, чи в банкрутстві вашої фірми. Коли ви змінюєте зовнішні рами вікон, стоячи на драбині, і падаєте звідси, ламаючи собі шию, – все більш ніж реально. І тут потрібна інша популярна фраза: “Лайно трапляється”.
Підсумки
Світ сповнений небезпек. Життя – тендітна штука. Кожна її мить – велика цінність, а знаєте чому? Тому що він скоро пройде. Страх – ніяка не ілюзія. Страх реальний. Переконайте себе у зворотному – і ви, вважайте, вже мертві. Але ось в чому справа: занадто часто ми робимо акцент на своєму усвідомленні небезпеки й таким чином роздуваємо її, даємо їй розростись та заповнити нам всю голову. Ми неправильно будуємо внутрішній діалог. Ми розповідаємо собі історію, а потім починаємо повторювати її раз за разом. Замість того щоб керувати страхом, ми дозволяємо страху керувати собою. Якщо це відбувається, ви повинні зробити наступне: а) усвідомити, що відбувається у вас в голові, і б) змінити цей процес. Перемикнути режим. Це не яка-небудь модна теорія з області популярної психології. Так ведуться та виграються битви. Так відбуваються мільярдні угоди й робляться видатні кар’єри. Так формуються долі й життя становляться повними та цікавими – такими, якими вони й повинні бути.
За матеріалами: http://www.sobaka.ru/health/health/92801
