.jpg)
“Прийняття – це проживання моменту”. В цій статті ми розповімо про те, чому на думку спеціалістів, в роботі з негативними емоціями прийняття стає базовою стратегією та яким чином психологи вивчають цей механізм, як подібна форма взаємодії з емоціями допомагає в боротьбі з депресією та тривожністю, які бувають практики прийняття та яким чином вміння прийняття впливає в довготривалій перспективі на психічне здоров’я.
Суфійський поет XIII століття Румі порівнював душевні переживання, такі як – радість, депресія, злоба з “незваними гостями”. Він радив приймати таких гостей з посмішкою, однак ми його не послухали. Замість того ми стоїмо на порозі, зображуючи байдужість чи просто ховаємось. Нам хочеться поховати образу, гнів та самотність і проміняти їх на більш модну тепер ідею “вдячності”.
Що дає нам прийняття емоцій
В століття культури, яка спрямована на “оптимізм”, відбувається придушення й маскування негативних почуттів.
Однак в той же час психологічні дослідження показують, що прийняття негативних емоцій допомагає нам краще володіти собою й підтримати душевну рівновагу. Неважливо, якими шляхами можна досягти прийняття: використовується східні практики чи більш популярні, наприклад, “Терапія прийняття і відповідальності” і “Заснована на відповідальності когнітивна терапія” – в результаті виникає все більш підтверджень того, що подібна форма взаємодії з емоціями допомагає в боротьбі з депресією і тривожністю.
Прийняття – це проживання моменту.
Принаймні, так говорять вчені. За словами Бретт Форд, професора психології Університету Торонто, поки мало вивчено, як саме воно працює. Вона вважає, що це не зовсім стратегія поведінки:
“Прийняття – це не спроба змінити наші переживання, а повний контакт з тим, що ми відчуваємо, і прийняття емоцій такими, якими вони є”.
Декілька років назад, під час отримання наукового степеню в Каліфорнійському університеті в Берклі, Форд разом з ще декількома дослідниками провела дослідження, яке складається з трьох частин, щоб відповісти на поставлене питання.
Дослідження показало, що магія прийняття полягає в тому, що воно притупляє емоційні реакції на стресові ситуації. З часом цей механізм призводить до психологічного здоров’я, в тому числі й до вищого рівня задоволеності життям. Іншими словами, прийняття негативних емоцій, наприклад тривоги, ярості, не підсилює їх і не кидає людину в пучину депресії.
Однак воно і не робить із вас “щасливу людину”, принаймні не напряму.
“Потрібно дуже обережно підходити до інтерпретації нульових ефектів, – додає дослідник, – однак нам здається, що “прийняття” однозначно впливає на негативні й не заважає позитивним емоціям”.
Крім того, вчені вияснили, що прийняття, очевидно, може покращити загальний психологічний стан, коли воно використовується як відповідь на негативні емоції, а не на позитивні, тому мова не йде про “далеке-далеке відчуження”. Немає потреби показувати себе “крутим”.
На щастя, прийняття доступне самим різним людям, воно не прив’язане до соціально-економічних чи расових груп. При цьому воно однаково корисно і для тих, хто переживає сильні потрясіння, і для тих, хто лише відчуває легку незручність.
Нарешті, вчені стверджують, що прийняття більшою мірою позитивно відбивається на психологічному здоров’ї, ніж будь-які інші практики “усвідомленості”, наприклад, практика без дії чи позиція спостерігача.
“Ви повинні звернутись до свого внутрішнього досвіду, – говорить Форд, – однак прийняття, саме прийняття без засудження вважається ключовим для усвідомленості”.
Три експерименти, пов’язані з прийняттям
Ось висновки, які зробив Форд на основі деяких частин дослідження.
По-перше, дослідники проаналізували більш ніж 1000 анкет, які присвячені емоційній регуляції й психічного здоров’я, від студентів Каліфорнійського університету Берклі. Вчені виявили, що прийняття негативних емоцій як звичка не тільки зменшує погане самопочуття (що було доведено і в більш ранніх дослідженнях), однак і сприяє підвищенню загального емоційного добробуту.
Після цього психологи запросили 156 людей із району затоки Сан-Франциско для того, щоб провести лабораторний експеримент, в ході якого випробовуваних піддавали стандартизованому універсальному стресору – публічному виступу. Як розповіла Форд, дослідники говорили, тим хто приходив:
“До речі, вам потрібно буде вимовити трьоххвилинну промову; представивши, що ви на співбесіді. Ви повинні розповісти про свої усні й письмові комунікативні навички”.
Згідно з гіпотезою дослідників, ті, хто терпляче відноситься до своїх негативних емоцій, буде відчувати негативні емоції менше, що і було доведено. Знову ж, вчені опирались на роботи інших психологів, однак вони разом з тим перевіряли надійність механізму прийняття. Перед дослідженням вони переконались, що принаймні половина відібраних учасників відчули серйозний негативний досвід – зраду, втрату роботи – за декількох місяців дослідження.
Під час останнього експерименту вчені попросили 222 людини (на цей раз із Денвера) різноманітних етнічних і соціально-економічних груп щодня протягом двох неділь вести щоденник, заносячи туди всю інформацію про стресові ситуації, які виникають. Перед початком експерименту вчені замірили базовий рівень прийняття, а через пів року виміряли загальний психологічний стан за допомогою стандартного опитувальника.
Буддійські монахи (гуру) часто говорять, що “приймати” – не означає змиритись зі стресом чи негативною ситуацією, особливо якщо ситуація перебуває в зоні вашого контролю. Прийняття ситуації складніший процес і залежить від визначених обставин. Так, нам варто змиритись з неминучою смертю, однак не варто терпіти несправедливе відношення зі сторони домовласника чи начальника, тому що це може погіршити психічний стан.
Негативні емоції багатоликі, вони – неминуча частина людського життя. Свенд Брікманн, професор психології Датського університету Ольборга, відзначає:
“Буває, що життя прекрасне, однак часом воно просто нестерпне. Наші близькі помирають, вони йдуть безповоротно, і якби ми в житті відчувати лише приємні емоції, то подібні “провали в реальності” вибивали б нас з колії куди сильніше. А вони безперечно відбувались б”.
На думку Форд, ще одним мінусом постійного прагнення до щастя й позитивного мислення полягає в тому, що ці почуття викликають напружений стан розуму, що прямо протилежно бажаному стану спокійного задоволення.
Форд вважає, що її дослідження допоможе в подальших відкриттях в області психічного здоров’я. А поки багато, хто опирається на підходи, які не завжди працюють.
“Відбувається щось неприємне, і ви намагаєтесь перевернути це в голові, в стилі; “О, так це суща дрібниця” чи “Це зробить мене сильніше”.
Не факт, що це буде працювати. Коли людина зіштовхується з реально складною проблемою, він швидше відмовиться від подібного “заговорювання” самого себе.
Прийняття поки що залишається чимось вкрай загадковим. Психологи не знають, які саме фактори впливають на те, що деякі люди не відчувають райдужних емоцій, не дивлячись на культурний тиск, направлений на те, щоб всі ми були позитивними. Також до кінця невідомо, чи є у прийняття зворотний ефект для людей, які звикли придушувати свої негативні емоції, і чи може людина навчитись прийняття без допомоги психотерапевту чи духовного наставника.
На думку Форд, це буде досить проблематично, бо на Заході, особливо в США, щастя та позитив вважаються чеснотою.
“Деякі компанії хочуть, щоб їх клієнти та співробітники були завжди задоволеними. Це нерозумно, і коли ми зіштовхуємось з невиправданими очікуваннями, ми з засудженням нападаємо на негативний ментальний досвід, який отримали”.
Однак як і інші когнітивні звички, прийняття – це навичка, яку можливо виробити. (Наприклад, одна з розповсюджених тактик полягає в тому, щоб думати про свої емоції як про хмари, що пропливають: ми їх бачимо, однак вони нас не захоплюють), Крім того, згідно з проведеними дослідженнями було з’ясовано, що люди похилого віку використовують прийняття частіше, ніж молоді люди. Як і мудрість, ця риса приходить з віком, так що більшість з нас рано чи пізно навчиться цього.
За матеріалами: https://monocler.ru/prinyatiye-negativnyh-emotsyj/
