Більшість із нас прокрастинатори – люди, які постійно відкладають важливі чи неприємні справи. Згадайте, як планували бігати «з понеділка», зайти «на пару секунд» в соціальні мережі, подрімати «ще одну хвилинку» після будильника. Пам’ятаєте, скільки разів вже майже-майже почали писати диплом, як траплялась якась надзвичайно важлива причина, щоб відкласти: то закінчувався цукор (а як же сидіти за роботою без чашки солодкого чаю?), то в соціальних мережах щось такееее відбувалось, що потребувало присутності там, то вечірки, то нові фільми в прокаті, то просто втома після усього перерахованого вище. І так три місяці, поки відкладати уже не було куди. Впізнаєте себе? Тоді давайте розберемось, чому так відбувається і як з цим боротись.
Мистецтво прокрастинації
Прокрастинація – це не лінь і не млявість, а просто неефективна трата часу, коли ми начебто чимось і зайняті, але не тим, що треба. Причини затягування чи відкладання справ у кожного свої. Хтось стверджує, що йому легше працювати в строгих часових рамках, коли на виконання – мінімум часу, дехто щиро вірить, що правильно розставляє пріоритети і не дозволяє роботі займати більшу частину його життя, інші ж не можуть працювати без натхнення.
За психологічними дослідженнями, 90% дорослих по всьому світу є стійкими прокрастинаторами, а 25% із них – хронічними. Тотальне небажання робити все вчасно найбільше властиве студентам – до 95% тих, хто навчається у вузах, є майстрами прокрастинації 80-го рівня. Так само надтермінові і позапланові завдання знаходять собі і 90% офісних працівників – нескінченні перекури і чаювання, безцільне перекладання документів, переписка в соціальних мережах, ігри онлайн та ін. Але поки прокрастинація не стала звичайним робочим станом, в якому людина проводить більшість часу, – це норма.
Як народжується прокрастинатор
У кожного свій шлях до прокрастинації. Але основою завжди є страх. Наприклад, перед майбутнім, коли ми боїмось, що не зможемо добре виконати роботу, не виправдаємо чиїхось сподівань. Спрацьовують захисні механізми і ми відчайдушно шукаємо заняття, які не призведуть до таких наслідків. Коли ж до цього додається страх покарання – фізичного, морального чи матеріального, – зрозуміло, підсвідомість скеровує до занять, за які нас покарано не буде.
Інша причина – перфекціонізм. Через страх упустити деталі ми вибираємо найлегші справи, постійно працюємо над дрібницями, не концентруємось на основних цілях. А коли наш начальник, друг чи батько постійно нав’язує свою думку і переконання, спрацьовує спротив. Страх піддатися впливу, стати маріонеткою в чиїхось руках до може привести навіть до відкритих конфліктів.
Подолати прокрастинацію: 6 кроків
Майстрами прокрастинації не народжуються – ними стають. А оскільки це навик набутий, то з ним можна боротись. Ось кілька порад:
- Для початку визначте один пункт, який вам буде найлегше виконати, і строго дотримуйтесь його. Це може бути підйом о 7 ранку без «ще хвилинку і встаю», ситий сніданок, який ви ніколи не встигали приготувати, зведення онлайнового чи геймерського життя до години-двох в день. Паралельно відкладайте на потім бажання закинути свій план.
- Організуйтесь, зверніть увагу на тайм-менеджмент. Складіть список завдань, розподіліть їх за важливістю і терміновістю.
- Спробуйте підхід (10+2)*5. Спочатку визначаємо мету – наприклад, написати абзац за 10 хвилин. Рівно 10 хвилин чесно пишемо. Потім – дві хвилини перерви. Так, за годину повторивши все 5 разів, ви здивуєтесь своїй продуктивності.
- Аналізуйте зміни, відзначайте, що ви зробили, наприклад, за ті 5 годин, які ви прожили без чатів, лайків і розважальних постів в соцмережах.
- Вбийте ворога його ж зброєю: спрямуйте страх проти прокрастинації. Змоделюйте ситуацію, де ви втрачаєте свою ціль – втрата стипендії в разі провалу іспиту, втрата роботи, якщо не підготувати звіту тощо.
- Відпочивайте щоразу після досягнення цілі. Якісний і заслужений відпочинок дасть фізичні і психологічні сили на нові звершення.
Ольга Керц
Також читайте:
