Дитина чи дорослий, хто правий? Основні три стани свідомості
Якщо слідувати транзактному аналізу Еріка Берна, то є три основні стани свідомості людини – дитина, батько і дорослий. Стан дитини пов’язують з бажаннями, всіма «хочу» і «не хочу», вразливістю, сильною емоційністю, спонтанністю.
Можливі стани
Стан батька – з вимогами, усіма «треба» і «повинно бути», силою, витривалістю, навчанням та впевненістю в своїй правоті.
Стан дорослого – це стан, в якому людина аналізує всі варіанти розвитку подій і варіантів поведінки та на основі них приймає рішення.
Тобто у нас в середині умовно є дитина, батько та дорослий. Кожен має свої способи поведінки. Якщо якась одна роль переважає, то людина в різних ситуаціях реагує однаково – або дитина, або батько.
Наприклад, доросла жінка в будь-якій складній ситуації плаче і у всьому сумнівається. Коли болить голова – плаче, коли не може відстояти свою думку – плаче і сумнівається у своїх силах та якостях, коли не може попросити про щось – також плаче і звинувачує себе у тому, що вона така рюмса. Або чоловік, який завжди знає, як все повинно бути і ніколи не дозволяє відхилятися від правил – ні іншим, ні собі. А відхилення від правил розцінює як зраду чи невдачу.
Що не так в цих прикладах? Різні ситуації – реакція та поведінка людей однакова. В житті ми потрапляємо в багато різних ситуацій. Відповідно реакція на них теж може бути різна. Все залежить від стану, в якому перебуває людина. Але коли реакція однакова в усіх ситуаціях, людина перестає свідомо обирати варіанти дій. Натомість спрацьовує автоматична реакція: «Якщо X, то Y».
А якщо діє автомат, то ми не бачимо інших варіантів вибору, не розуміємо всіх можливостей кожного з них.
Відповідно, втрачаємо шанси побачити багатогранність життя. Зробити це дозволяє позиція «Дорослий». В ній враховуються побажання «дитини» і «батька», однак рішення приймається виважено, враховуючи всі «за» і «проти». Наприклад, в питанні знайомства з людьми «внутрішня дитина» може хотіти знайомитись та підходити до людей з різними питаннями, а «внутрішній батько» говорити, що не можна нав’язуватись людям. Можна завжди слухати «батька» та залишатись незадоволеним у потребі спілкування з новими людьми. Можна завжди слухати «дитину» і потрапляти в незручні ситуації, від яких також не буде задоволення. А можна в одній ситуації зваживши всі плюси і мінуси робити по-одному, а в іншій – по-іншому.
Тобто, найважливішим залишається баланс між спонтанністю та чіткою інструкцією, між вразливістю й силою, між «хочу» і «треба».
Психотерапевт в напрямку гештальт-терапії
Читайте також:
Психологія здоров’я – як зробити прибирання легким?
Психологія здоров’я – 5 вправ для активізації творчої енергії
