.jpg)
Все можна вирішити!
Розвиток мови дитини – сфера, навколо якої існує безліч міфів та рекомендацій, які нерідко взаємозаперечують одне одного. Батькам, які занепокоєні тим, що їх дворічна дитина так і не почала розмовляти, спочатку навперебій рекомендують “більше читати вголос”, “співати пісні” й “не хвилюватись – сама доросте”. Однак знов проходить рік, півтори – й теж саме, порадники заводять нову пісню: “Дитина так й не заговорила? А де ви раніше були?” Для того, що батькам було простіше зорієнтуватись в тому, як діяти в такому випадку ми дізнались думку фахівця і з якою ознайомимо вас далі.
Як зрозуміти, чи є у дитини труднощі мовного розвитку?
Перш всього, необхідно оцінити, чи відповідають засвоєні ним вміння віковим нормам:
- в три місяці дитина починає гуліть – багаторазово повторювати одні й ті самі склади (“гугугу”, “аляля” й т.д.);
- в шість місяців у немовляти з’являється лепет – декілька складів, які вона може з’єднати одне з одним в подобі слів (“пабада”, “ляп-тяп-тяп” й т.д.);
- до року з’являються перші слова, які малюк співвідносить до визначених об’єктів або дій (“мама”, “дай”, “киця”, “ам” й ін.);
- в півтора роки дитина має впевнено використовувати десять-п’ятнадцять спрощених слів та звуконаслідування (“ляля”, “ав-ав”, “каша”, “бі-бі” й т.д.);
- до двох років в активному словниковому запасі дитини має бути вже декілька десятків слів, з’являються перші “фрази із двох (рідше трьох) слів (“машина поїхала”, “тьотя, пока!” й т.д.)
- в три роки малюк має розмовляти повними реченнями, вміти розгорнуто відповісти на питання, хоча й може допустити граматичні помилки й неправильно промовляти “складні” звуки (замінювати “ш” на “с”, “р” на “л” й т.д.);
- в п’ять років мова дитини повною міро повинна відповідати мовній нормі, і з точки зору граматики, і у вимові звуків; словниковий запас складає декілька тисяч слів й постійно поповнюється.
Індивідуальні темпи розвитку можуть трохи коливатись в порівнянні з табличними нормами. Однак, якщо затримка переходу мови дитини на новий етап складе понад три місяці – це привід звернутись до спеціалістів. Загальна послідовність дій при цьому буде такою: в першу чергу необхідно виключити соматичні (тілесні) захворювання, які можуть мати вплив на мову, далі – провести діагностику психологічного розвитку.
Для цього перш за все її потрібно повести на обстеження до оториноларинголога, щоб зрозуміти чи в порядку у дитини слух, та до невролога, для того, щоб зрозуміти чи має вона органічні ураження центральної нервової системи. На цьому етапі лікар може порекомендувати додаткову апаратну діагностику, наприклад: електроенцефалографію, неросонографію, магнітно-резонансну томографію й т.д., це дозволить отримати більш точну уяву відносно стану пацієнта. Далі слід звернутись до дефектолога чи клінічного психолога для того, щоб виявити можливі причини затримки формування мови. Паралельно батьки можуть звернутись за консультацією до логопеда – він підкаже методи та техніки, які ефективно використовувати для корекції, або ж запропонує записати дитину на спеціальні курси.
Цілком можливо, що тривога батьків буде безпідставною, малюк виявиться повністю здоровим, а його мова дійсно запуститься “сама по собі” однак трохи пізніше. Однак в цьому питанні краще виявиться зайве пильними, ніж пропустити проблему й втратити дорогоцінний час. Це пов’язано з тим, що чим менше вік дитини, тим більш пластичною буде її психіка й відповідно буде більше шансів компенсувати порушення за допомогою спеціальної корекційної роботи.
Якими бувають порушення мовного розвитку?
Існує достатньо багато різноманітних порушень мови, й інколи досвідчений спеціаліст відчуває труднощі з тим, щоб відразу поставити дитині точний діагноз.
Перш за все проблеми розвитку мови бувають первинними та вторинними. До первинних відносять: ураження органів, які безпосередньо відповідають за мову: слухового чи артикуляційного апарата чи визначених ділянок кори головного мозку. Вторинні порушення виникають внаслідок проблем соціального розвитку (наприклад, якщо дитина перебуває в умовах дитячого будинку з раннього віку).
Більшу частину цих проблем можна скоректувати, тобто частково чи повністю вирішити за допомогою спеціальних занять. Рекомендації відносно медикаментозної чи психолого-педагогічної підтримки завжди надають в індивідуальному порядку. Батькам за такими порадами слід звернутись лише до профільних спеціалістів й тільки після особистої зустрічі та проведення діагностики малюка.
Чи можливо запобігти порушенню мовного розвитку дитини?
Однозначної відповіді на це питання не існує, бо на нього можна відповісти й так, і ні. Так – тому що, мова як і інші вищі психічні функції людини формується тоді, коли дорослий безпосередньо спілкується зі своєю дитиною. Оскільки закладається вона практично з самого народження дитини, дуже важливо говорити з немовлям з перших днів життя, при цьому слід дотримуватись нескладних рекомендацій:
- активно спілкуватись з дитиною, звертаючись до неї на ім’я, коментувати її та свої дії й т.д.;
- долучати малюка до розмови, навіть якщо він ще не може відповісти “по-справжньому”, можна реагувати на ті звуки, які він видає чи говорити репліки немовби “за нього”;
- мова не повинна бути безперервною, подібно монологу, слід робити паузи й давати змогу дитині відповісти на звернення дорослих на доступному для нього рівні;
- ставити питання, спочатку простіші, далі складніші;
- наполягати на тому, щоб малюк використовував мову там, де він може це зробити, вдавати, що ви “не розумієте” жестів та вигуків;
- допомагати дитині правильно формулювати фрази, якщо самому це складно ще зробити;
- разом з малюком радіти його успіхам, відмічати нові слова, засвоєні навички, скоєні досягнення й т.д.
Ні – тому що, на жаль, не все в житті піддається нашому контролю. Від проблем зі здоров’ям не застрахований ніхто, й мовні порушення в цьому сенсі не виключення – вони можуть проявитись у дітей навіть самих дбайливих батьків, які подовгу і з задоволенням спілкуються з дитиною. В цьому сенсі мова, яка розвивається у малюка як би “сама собою” без спеціальних зусиль зі сторони дорослих – це своєрідний виграш в “генетичну лотерею” – такий же, як, наприклад, високий інтелект чи абсолютний музикальний слух.
Що робити, якщо у дитини виявили порушення розвитку мови?
Перш за все – не слід впадати у відчай, по-друге – пам’ятати, що чим скоріше почнеться психолого-педагогічна й, за необхідністю, медикаментозна корекція, тим ймовірніше “підтягнути” мову малюка до вікової норми. Для цього батькам необхідно відшукати грамотних спеціалістів: невролога, психолога, логопеда-дефектолога, – які будуть готові працювати над тим, щоб розв’язати проблему спільними зусиллями.
Разом зі спеціалістами необхідно складати план занять й узгоджувати послідовність застосування різних видів терапії (в залежності от ситуації, дитині можуть рекомендувати, наприклад, біоакустична корекцію, томатис, логопедичні вправи й масаж й т.д.). Й саме складне, разом з тим найважливіше – послідовно й планомірно перетворювати план в життя, уважно відстежуючи реакцію малюка й за необхідністю коректуючи програму.
Незалежно від вибору способу корекції, батьки дитини з мовними порушеннями мають багато часу приділяти заняттям вдома. Їх зміст й тривалість слід обговорити зі спеціалістами, які “ведуть” малюка: психологом, дефектологом, логопедом – й час від часу їх слід переглядати. Для розвитку мови дуже важлива систематичність, тому краще займатись по п’ять-десять хвилин в день, але регулярно й з задоволенням, ніж цілу годину, але раз в неділю примусово.
Докладаючи зусилля слід пам’ятати, що все це недаремно. Інколи це може виявитись складним, інколи – нестерпним та безпросвітним, а в самі складні моменти руки можуть просто опускатись. Однак все одно батьківська любов та готовність шукати найкращий спосіб допомогти власній дитині обов’язково зробити будь-яку проблему переборною!
За матеріалами: https://chips-journal.ru/reviews/moj-rebenok-ne-govorit-hota-ego-sverstniki-uze-boltaut-kuda-bezat-i-cto-delat
