.jpg)
Щоб було б якби батьки та педагоги мали б інструмент, завдяки якому вони могли б розуміти де прояви “огріхів” виховання, а де фізіологічних “неможливостей? Чому дитина не може всидіти на місці? Тому, що вона не відчуває цікавості, їй нудно, чи вона не в змозі це зробити? Чому у неї не виходить вирізати з паперу, утримувати з легкістю олівець, зав’язувати шнурки і т.п.? Томущо вона повторила цю дію недостатню кількість разів чи її руки не можуть виконати це з іншої причини?
Чому у когось виходить швидко й легко почати читати й це приносить для нього задоволення, а для іншої дитини – це тяжка та болісна праця? Чому дитина жаліється, що з нею ніхто не товаришує? Це відбувається тому, що вона “не навчена комунікації” чи тому, що вона не може стабілізувати свій погляд на співрозмовнику?
Якби батьки й педагоги зуміли відрізняти одне від іншого й знали, що з цим робити, як багато часу й нервів вдалось би заощадити, та наскільки б діти відчували себе щасливішими.
Спробуємо розібратись разом з нейропсихологом, генеральним директором Інституту нейрофізіологічної психології Наталією Луніною.
В цій статті наведемо декілька прикладів з рекомендаціями (всі рекомендації мають враховувати актуальний стан здоров’я дитини та медичні обмеження).
Проблема
Дитині не вдається спокійно сидіти на місці, вона починає крутитись, качатись на стільці, а ще постійно відволікається, реагує на будь-який звук, будь-який рух, розсіяна, ніяк не може навчитись визначати час на аналоговому годиннику, до того ж їй складно будувати відносини з однолітками, вона часто свариться з ними, ображається сама чи ображає інших – можливо причина такої поведінки полягає у вестибулярній системі. Якщо недостатньою мірою розвинуті її функції це відбивається на дуже широкому спектрі можливостей дитини, які виходять за межі того, що було перераховано вище.
Що робити?
Потрібно з дитиною грати в ігри, які сприятимуть розвитку функцій вестибулярної системи: каруселі, гойдалки (гойдатися, сідати у звичайний спосіб та боком), батут, стрибати, перекидатися, бігати, при цьому різко зупиняючись та змінюючи напрямки руху й т.п.
Проблема
Дитині складно використовувати столові прилади, ножиці, ручки/олівці (неправильне захоплення під час письма, поганий почерк), їй не вдається самостійно зав’язувати шнурки, попри те, що їй уже виконалось 6 років, можливо, залишається активним хапальний рефлекс.
Що робити?
Грати в різноманітні ігри з м’ячем (розмір якого буде аналогічним тенісному м’ячу), бити, відбивати від стінки, підкидати доверху й перекидати з руки в руку, кидати з ударом через підлогу одне одному. Під час цього слід весь час звертати увагу на те, щоб захват м’яча ставав все більш спритним з протиставленням великого пальця іншим пальцям руки. Корисною буде й наступна гра під час якої потрібно ставити дві руки на стіл в позицію “лапа орла”, кожному пальцю слід назначити номер, і далі слід окремо підіймати палець з тим номером, який назвали.
Проблема
Дитина повільно, насилу читає, водить пальцями по рядках, втрачає або місце в рядку, або місце, коли переходить з рядка на рядок, їй не вдається переказати, що прочитала, вона швидко втомлюється, “водить носом” по рядках й не неочікувано сюди ж, ходить навшпиньки – можливо, це відбувається в результаті того, що залишається активним лабіринтний тонічний рефлекс.
Що робити?
У цьому випадку рекомендується грати в ігри, які будуть стимулювати вестибулярну систему, також включати вправи на розвиток тонусу м’язів-згиначів передньої поверхні тіла й м’язів-розгиначів задньої поверхні тіла. Наприклад, слід зображувати їжачка, що згорнувся, лежачи на спині, потім перевертатись на живіт й робити “човника” й т.п.
За матеріалами: https://chips-journal.ru/reviews/rebenok-ne-mozet-usidet-na-meste-i-postoanno-otvlekaetsa-s-nim-vse-v-poradke
